Як «другий фронт» в Україні підриває основи її державності…
Одразу кілька пікових ситуацій в публічному просторі України визначали обличчя нашого суспільства цього тижня.
Причому на тлі щоденного повітряного терору з боку московитів.
Правда, «килимове» бомбування, яким у Кремлі погрожували й західним областям нашої держави, ворогові наразі не вдалося.
Звісно, як співав бард, іще не вечір, та все ж бачимо, що рашисти зосередилися переважно на знищенні енергетичної інфраструктури у центральних, східних та південних регіонах.
Особливо гучно в Києві: «немає нічого – електрики, води, опалення, а ще ж і не зима», – пишуть у соцмережах деякі жителі столиці. – Лише ми всі тут».
Однак і в цьому контексті ракетно-бомбовий обстріл 2 листопада Комишувахи Запорізької області, який воднораз забрав життя більше як пів сотні людей, шокував усіх і в Україні, й багатьох її партнерів у світі.
Адже РФ прицільно вдарила майже десятком керованих авіабомб (КАБ) по укритті в підземній школі в цьому селищі, де перебувало чимало людей.
Як стверджує офіційний Київ, приміщення використовували і для зберігання та роздавання гуманітарної допомоги, і Росія атакувала його саме тоді, коли тривала ця процедура.
Проте в соцмережах відкопали відео, датоване ще 17-тим вересня, на якому політолог Роман П’ятигорець нахвалює підземне укриття в Комишувасі.
«Там зараз сидить все управління, тобто вся влада Комишевахи, і сидять всі наші оператори БпЛА. Витурити з такого бункера людей просто неможливо. Там очисники повітря, системи вентиляції, продовольство», – розказав він.
Насправді, те укриття, споруджене за 100 млн грн, не було таким уже неприступним бункером, як стверджував той чоловік.
Та хоч як, а відео з його словами розповсюдили скрізь і всюди під супровід тверджень, ніби саме інформація з нього і спонукала московитів завдати удару по цивільному об’єкту.
Втім, цю трагедію чи не відразу затьмарив треш (від англ. trash – сміття, непотріб) – слово, яке використовують для опису чогось низькоякісного, безглуздого, відразливого, шокуючого або повного хаосу), що стався ввечері того самого дня в селищі Петропавлівська Борщагівка під Києвом.
Там трапилися резонансні сутички біля пункту тимчасової дислокації одного з підрозділів Першого корпусу «Азов» Нацгвардії, розташованому, до речі, у триповерховій будівлі, яку Sense Bank виставив на продаж як власний об’єкт нерухомості…
До протистояння довело те, що в соцмережах почали масово поширювати повідомлення, що в підвалі будівлі нібито насильно утримують, катують та б’ють близько 40 осіб, а також є загиблі та постраждалі.
Через нагнітання емоцій поблизу зібралося більше сотні цивільних осіб, які вступили в сутички з правоохоронцями та нацгвардійцями.
На місці події побували керівник Офісу Президента К. Буданов та командувач НГУ О. Півненко – під час спільного з громадськими активістами огляду приміщень з’ясувалося, що у приміщенні перебували мобілізовані та бійці, які повернулися зі служби, причому четверо військових усередині справді мали травми, і їх шпиталізували.
Однак Служба безпеки України розцінила подію як сплановану провокацію, спрямовану на дестабілізацію ситуації, дискредитацію Сил оборони, а правоохоронці затримали організаторів акції.
Та все ж у соцмережах взялися масово обсмоктувати ту оказію зусібіч та перемивати кістки режимові В. Зеленського, який мовляв, розвинув «індустрію садизму» в Україні, намережив скрізь «катівень» ТЦК, СБУ, ЗСУ – надто ж з огляду на необачні слова К. Буданова, що «таких будинків у країні багато».
Звісно, питань у цій історії вкрай багато, і наразі ніхто не дав на них вичерпної відповіді, тож, аби розставити всі крапки над «і», потрібно б проводити спеціальне розслідування на рівні Шерлока Холмса.
Але робити це нікому й ніколи, бо, скажімо, не встигли вщухнути ті виступи й коментарі до них – власне, в розпалі громадського обговорення «Борщагівки», – як буквально вибухнув «Карфаген-2», нова спецоперація НАБУ і САП з публікацією в інформаційному просторі записів наступних фігурантів мегакорупції в Україні.
Попереднього разу розслідування незалежних детективів викрило на «кришуванні» так званих кол-центрів високопосадовців Офісу президента та Генпрокуратури, призвело до їх звільнення з посад і арешту.
Тепер же йдеться про «верхи» Нацполіції і так званої тилової служби СБУ – їх упіймали за руку вже не лише на тому самому «кришуванні», а й на пособництві (!) місцевому криміналітету у виготовленні фальшивих євро та контрафактних цигарок, у циркулюванні через нашу територію транснаціонального наркотрафіку, у вирішенні питань із закриття тих чи інших кримінальних проваджень…
Співробітники НАБУ провели обшуки в начальника Головного управління внутрішньої безпеки СБУ А. Кравчука, а також у першого заступника начальника департаменту захисту національної державності СБУ генерала С. Дуки та одного з його підлеглих – першого заступника начальника Головного управління «Д» Департаменту захисту національної державності СБУ О. Ковальчука.
Обшуки й затримання С. Дуки не обійшлися без нового резонансу, оскільки він попервах не допускав детективів до свого помешкання й навіть покликав на допомогу озброєних осіб – припускають, що то були спецпризначенці «Альфи»…
Як пізніше розповів у програмі «УП. Чат» керівник головного підрозділу Національного антикорупційного бюро України Олександр Абакумов, генерал СБУ, до якого з обшуком прийшли детективи НАБУ, трощив молотком свої телефони й жорсткі диски як носії інформації, поки «гості» намагалися потрапити до його будинку.
Голова СБУ О. Поклад звільнив зі служби фігурантів спецоперації НАБУ.
Вищий антикорупційний суд (ВАКС) обрав запобіжний захід – утримання в СІЗО – першому заступникові начальника Департаменту стратегічних розслідувань Нацполіції В. Ценову, але через добу випустили звідти під домашній арешт, оскільки за нього внесли заставу в сумі 15 млн грн.
На момент підготовки цього матеріалу до публікації ВАКС розглядав питання обрання запобіжного заходу для С. Дуки в закритому режимі: за попередньою інформацією, прокурор САП проситиме суд арештувати його із можливістю вийти із СІЗО під заставу у 100 млн грн.
А-от заступника начальника відділу карного розшуку ГУ НПУ в Київській області О. Дем’янчука, а у зв’язці з ним відомого у кримінальному світі «Боксера» – В. Рибалка, одного з підручних А. Осіпова, теж знаного в тих колах під промовистою кличкою «Кримінал», запроторили за грати без права внесення застави…
Між іншим, «Кримінала» арештували ще в липні в іншій справі, й завдяки його телефонові, що потрапив до детективів, вийшли й на «верхи» СБУ й НПУ.
А «Кримінал» – то підручний «Мексіканця», ватажка російського наркосиндикату «Хімпром», громадянина РФ Єгора Буркіна(Левченка), котрий контролює наркотрафік в кількох країнах Європи та СНГ, в Україні проводив оборудки через мережу магазинів U420 і співпрацював у тому з «фейсами» – співробітниками ФСБ РФ, але тепер переховується від Інтерполу чи то в Іспанії, чи в одній із країн Латинської Америки…
Є підстави вважати, що невдовзі в Україні презентують і «Карфаген-3», в якому фігуруватиме вже керівник фракції «Слуги народу» у ВР Д. Арахамія.
Власне, подробиць у цій справі стільки, що, аби в тому розібратись і викласти всю картину мафіозного спрута, який обплутав своїми численними щупальцями владний Олімп в Україні, потрібно провести спецрозслідування.
Але вже й так видно, що маємо в цьому разі не треш, а цілий фільм жахів про «Країну мрій» В. Зеленського.
Як написав відомий журналіст В. Портников, ідеться вже не стільки про корупцію, скільки про мафію в погонах і без них, яка захопила-приватизувала Українську державу.
Інші блогери твердять, що це «другий фронт» в Україні, який підриває основи її державності зсередини
З огляду на це, як видається, вже не мають значення ні візити В. Зеленського цього тижня до Німеччини та Іспанії, під час яких він «зміцнював антидронову коаліцію», ні нова «велика» угода Д. Трампа, що «задовільнить усіх», – її обговорила у Брюсселі українська делегація із представниками США, НАТО, Великобританії, Франції й Німеччини.
Тим паче, що вже 6 листопада, тобто другого дня після цієї зустрічі, генеральний секретар НАТО М. Рютте заявив, що «завершення війни в Україні створить загрозу для Європи у вигляді російської армії».
А також для нас наразі не відіграє особливої ролі й те, що на виборах до Конгресу США 3 листопада республіканці програли демократам, і це істотно «підкоригує» законодавчі ініціативи містера Дональда як лідера Штатів, коли запрацює (з 3 січня) новий склад обох палат Конгресу.
Бо найближчими місяцями в Д. Трампа зоставатиметься досить повноважень, аби чи то вивести американські підрозділи з Європи, як того прагне Москва й чого побоюються у столицях ЄС, чи запустити новий виток війни США та Ізраїлю проти Ірану, навіть із застосуванням тактичної ядерної зброї, як про це подейкують в інсайдерсько-конспірологічних колах.
Імовірний також новий і останній потужний тиск з боку Вашингтона на Київ з тим, аби Україна погодилася на мир на умовах РФ.
Але жодні зовнішні сили не зможуть ні допомогти нам, ні підкорити нас, якщо ми самі не впораємося з тим, що роз’їдає Україну зсередини.