«Кожного діло стане явне; день бо покаже, бо вогнем відкривається, і вогонь випробує діло кожного, яке воно є…» (До Коринтян 3:13).
Останній тиждень у Франківську не просто підгорає — горить. Горить не через прильоти і не через проводку, бо в тих будівлях давно ніхто не живе. А з якихось дивовижних причин, досі не встановлених.
Аж два рази горіла колишня психлікарня — тимчасово закинута, доволі велика територія неподалік від центру. А кілька годин тому загорілася унікальна пам’ятка архітектури — неоготична будівля, колишня гімназія і школа, яку місцева влада продала за доволі великі гроші (за ціною одного «Майбаха») одній місцевій будівельній компанії.
Якщо пожежа психлікарні пройшла повз увагу суспільства, бо про такі місця, навіть уже зачинені, у нас не дуже люблять говорити, то про вчорашнє займання говоритимуть і шукатимуть відповіді. Але все вщухне доволі швидко, і біль догорятиме лише в серцях невеликої групи місцевих небайдужих. Війна і вороги в усіх своїх проявах щодня роблять усе, щоб наш вчорашній біль замінити новим, ще сильнішим — сьогоднішнім. Чим, до речі, багато хто користується…
Прочитавши в соцмережах про цю пожежу, ми з близькою людиною — журналісткою — вирішили підійти, щоб зробити кілька фото для її видання, оскільки були поруч. На місці працювали пожежники та поліція, звісно, поруч стояли й мешканці навколишніх будинків. Ми підійшли, зробили кілька знімків, і тут до нас підлетів «Неопізнаний об’єкт».
Саме до нас — мешканці будинку в нього не викликали жодної цікавості. Він почав нас, саме нас, відганяти, бо навколо, мовляв, страшна небезпека: може вибухнути газ, а з даху — посипатися уламки. Після того як йому показали посвідчення журналіста, він став ще наполегливішим і навіть відштовхнув мою подругу. Ми запитали, хто він взагалі такий і які має повноваження. Він не став відповідати, і тоді ми зробили припущення:
— Ви з «Благо»?
— З «Хуяго»! — відповів він так голосно, що всі глядачі навколо засміялися.
Потім він почав керувати поліцією, яка нас звідти й відвела на «безпечну відстань». На питання до поліціянтів, хто він такий, вони теж не мали жодної відповіді, але дуже «хвилювалися» за нашу безпеку.
Насправді все це було дійсно на благо. Одна з мешканок виявилася знайомою за волонтерськими проєктами. Їй я особливо вдячний: те, через що проходить ця людина, викликає велику повагу і навряд чи витримає більшість із нас. Ще один небайдужий мешканець виявився великим знавцем історії цієї вулиці та навколишніх дворів. Він розповів нам історію старої австрійської садиби, показав, де і які будівлі стояли навколо неї.
Але найбільше вразила історія дворового туалету, розрахованого на велику кількість місць. Про його глибину та «історичні нашарування» всіх, хто колись до нього заходив. Комічно те, що саме на місці цього історичного шару тепер стоїть край високої новобудови. І саме там почала просідати земля. Бо, як ви розумієте, під нею далеко не твердиня…
Тож купуючи у Франківську нове житло, спочатку дізнайтеся, на якому лайні воно побудоване.
Ми почули, що на вулиці почали роз’їжджатися пожежники та поліція. Пожежу згасили, вулиця спорожніла, пахне згарищем. І тільки осторонь стоїть той невідомий співробітник «чогось» із групою таких, як і він, «колег» різного зросту та в різному одязі. Вони доволі недобро дивилися на нашу випадкову групу однодумців і споглядали за нами здалеку, поки ми не розійшлися. Бо все ж таки почалася комендантська…
Ну і наостанок — результат експерименту. Ми зібрали ще трохи більше ніж 17 тисяч, але я впевнений, що ці гроші задонатили саме ті, кого я просив цього не робити. За що я кожному з вас вдячний, бо це все одно робить нашу мрію ближчою, а апарат для шпиталю — все більш реальним.
Реквізити, як завжди, в коментарях.
https://send.monobank.ua/jar/AeU4C22NgT
Реквізити для благодійної допомоги:
БО БФ «КАРПАТСЬКИЙ ШПИТАЛЬ»
ЄДРПОУ: 45807278
IBAN: UA923052990000026001045516249
АТ КБ «ПриватБанк»
Призначення платежу: Благодійна допомога