В Україні дошукуються Дона Корлеоне тутешньої Коза Ностри
В українському суспільстві не вщухають пристрасті, викликані вибухом «Карфагену-2», про що ми розповідали.
Антикорупційні органи, нагадаємо, викрили злочинну організацію, яка вела наркобізнес, курувала шахрайські кол-центри, виготовляла контрафактні цигарки та фальшиву валюту під кураторством посадовців силових структур.
У рамках нової спецоперації НАБУ й САП відбулося понад 70 одночасних обшуків – не лише у кабінетах високопосадовців центральних відомств СБУ й НПУ, а й керівника поліції Київщини А. Рубеля, який раніше очолював Департамент стратегічних розслідувань МВС.
Слідчі дії охопили й Генпрокуратуру, різні судові установи…
А також пункти обміну валют, в яких отримували зарплату представники найнижчої касти в мафіозному спруті, що охопив своїми щупальцями владний Олімп в Україні, – виконавці доручень, у тому числі і найбрудніших: з розправи над чесними поліціянтами, журналістами, фронтовиками, котрі намагалися розслідувати їхні діяння.
Наразі офіційні підозри отримали перші п’ятеро фігурантів, проте слідчі зафіксували участь щонайменше 12 осіб, а сама спецоперація триває далі.
Отож подробиці з оприлюднення нових «плівок НАБУ» й далі множаться і вже нагадують снігову лавину, що зірвалася з гірської вершини.
Не помогло й те, що, врешті, 7 листопада, аж на четвертий день того трешу посеред трагедії, на нього відреагував президент В. Зеленський – причому так, ніби намагався поставити крапку в обговоренні цього гіперскандалу в соцмережах та медіа.
Він назвав таку оказію неприпустимою, анонсував нові кадрові рішення у правоохоронних органах…
А також заявив, що Київ уже веде переговори зі США щодо ліквідації міжнародного наркокартелю «Хімпром», який загніздився в силових структурах України.
Нагадаємо, що «Карфаген-2» явив українській публіці й імена очільника того мафіозного синдикату, – ним є «Мексіканець» (росіянин Єгор Буркін-Левченко) – та його підручного «Кримінала» (А. Осипова), – «сматрящева» по Україні від «Хімпрому», вхожого до високих кабінетів у столичних силових відомствах.
Проте той виступ глави держави, повторимо, не пригасив пристрастей у суспільстві.
Тим паче, що вже 9 листопада керівник детективів НАБУ О. Абакумов назвав другий етап операції «Карфаген» лише верхівкою айсберга, тоді як, за його словами, найтемніша частина масштабної корупційної схеми силовиків наразі залишається нерозкритою, оскільки, мовляв, значна частина зібраних доказів не підлягає оприлюдненню через інтереси слідства.
Він пояснив, що корупційні оборудки такого масштабу не обмежуються окремими хабарниками, а спираються на злагоджену систему ролей багатьох осіб, і це лише додало інтриги в ситуацію.
Скажімо, того ж дня завсідники соцмереж видали на-гора такий результат масового громадського докопування до істини в цій ситуації.
Помічниця В. Зеленського на його президентській посаді Марія Левченко – рідна сестра (по матері) Є. Левченка-Буркіна «Мексіканця».
І хоча це твердження-припущення наразі нічим документально не підтверджене і є радше фейком, ніж достовірною інформацією, резонансу в загальну неспокійну атмосферу воно додало.
Зрештою, цікавіше інше – як з’ясувалося, черговий «наїзд» НАБУ й САП на «кришувальників» шахрайських кол-центрів (це лише один із епізодів загального «Карфагену») з локалізацією понад пів сотні з них відбувся в рамках міжнародної багатоетапної спецоперації, що триває вже півтора року і до якої залучено й детективів Інтерполу та правоохоронців із 30 держав, у тому числі й США.
За цей період у різних країнах провели близько тисячі арештів осіб (а ще понад 3500 – під підозрою), причетних до виманювання в людей коштів, вилучили в них незаконних фінансових ресурсів та інших активів на близько 40 мільярдів доларів.
Лише впродовж останніх трьох місяців по всьому світу зірвали понад 127 (!) мільйонів спроб онлайн-шахрайства, заблокували більше чотирьох тисяч відповідних банківських рахунків та закрили близько 600 фальшивих акаунтів у соціальних мережах.
Ключову роль у цих викриттях відіграють Об’єднані Арабські Емірати (ОАЕ), оскільки тут функціонує дуже потужний центр цифрового відслідковування фінансових операції – не лише банківських трансакцій, а й оборудок із криптовалютою.
Провідне значення Еміратів у тих процесах ще й тому, що зазвичай більша частина вкрадених кол-центрами грошей осідала-осідає в тутешній нерухомості й тутешніх банківських рахунках.
А родини чи не всієї української «еліти», себто номенклатури, в тому числі й В. та О. Зеленські саме там тримають свої «заощадження».
Емірати тісно співпрацюють із НАБУ та САП у тій темі – на прохання безпосередньо з міністерств юстиції та фінансів США.
Інсайдери пишуть, що рахунки в ОАЕ деяких можновладців та інших осіб із України наразі ще не арештували лише тому, щоб не зірвати перший раунд відновлених тристоронніх переговорів – між Вашингтоном, Києвом і Москвою – щодо припинення російської агресії в Україні, який стартував 10 листопада в (Н)Абу-Дабі (ОАЕ)…
Поки одні активісти-блогери в нашому суспільстві дошукуються правди серед недомовок «Карфагену», намагаючись у той чи інший спосіб вийти на ватажка української coza nostra («спільна справа» в перекладі з італійської – назва відомої сицилійської злочинної організації), другі застановляються над тим, яку ж державу ми маємо на 36 році незалежності України.
А й справді, як видається в контексті «Карфагену» – до якого рівня ми «розбудували» самостійну Українську державу?
Чи то ще «лише» до стадії state capture, за міжнародною юридичною термінологією, – «захоплена держава» (прибрана до рук спритними ділками), коли формально влада належить народові, а фактично державні рішення контролюють впливові приватні групи?
Чи маємо вже mafia state (мафіозна держава), коли її інституції працюють на захист і збагачення владних угруповань, а криміналітет більше не стоїть під дверима з конвертом, а сидить у кабінеті й керує тими, хто мав би з ним боротися?
Втім, ще п’ять років тому про загарбання Української держави (state capture) писав колишній прем’єр-міністр Естонії та член Європейської аудиторської палати Юхан Партс у своєму спеціальному звіті щодо боротьби з великою корупцією в Україні.
Він наголошував, що попри підтримку Євросоюзу, системний вплив приватних та олігархічних інтересів на державні інститути в Україні залишався ендемічним, тобто хронічним і глибоко вкоріненим.
(Докладніше з тим аналізом можна ознайомитися в публікації за 25 вересня 2021 р. на The Brussels Times).
Тепер же, як бачимо, маємо й мафіозне захоплення владного Олімпу в Україні, тобто зрощення мегакорупціонерів із криміналітетом, що в правовому полі західного світу позначають ще й терміном мafia-style state capture (захоплення держави у мафіозному стилі), коли державні органи, силові та кримінальні структури зливаються в одне ціле.
Як у цих обставинах, коли кримінальні інтереси проникли у державні інституції, отримали доступ до бюджету, зброї та права застосовувати силу від імені держави, перемагати у війні?
І чи вдасться повідривати щупальця того спрута від управлінського організму без шкоди для функціонування самої держави?