Минулого місяця в Івано-Франківській міській раді створили новий підрозділ – відділ охорони культурної спадщини.
Нарешті дійшли руки до того, про що франківський архітектор, художник, фотограф (але, гадаю, найголовніше в контексті питання – архітектор) Ігор Панчишин “волав” роками, якщо не десятиліттями. Більше того, він його свого часу створив і очолив. Але коли до влади прийшла нинішня команда, до було прийняте рішення цей відділ ліквідувати й витурити Панчишина, бо незручний був і не ручний.
А тепер нарешті знову спромоглися. Але одразу в голову лізе мало не сакральне “а чи не пізно пити “Боржомі”, якщо нирки відмовили?”.
Ну дійсно, давайте чесно глянемо правді в очі. Що з культурної спадщини ще лишилося в колишньому Станіславові? Зо кілька десятків будівель в середмісті, в значній частині яких просто сиплються фасади. Роками сиплються. Ну, ще кілька церков, костьолів, ратуша, синагога…
А чи лишилося щось від обличчя автентичного Станіславова? Знову ж таки з прикрістю можна констатувати що ніц. Всі фільми, які знімаються про старий Станіславів знімаються в інших містах. Візьмемо для наочного прикладу хоча б фільм “Щедрик”, дія якого за сюжетом відбувається в Станіславові, але місць для зйомок у нинішньому Івано-Франківську знімальна група «Щедрика» на чолі з режисеркою Олесею Моргунець-Ісаєнко не знайшла. Відтак фільм знімали в Києві та Ніжиловичах (селище під Києвом). І це не єдиний такий приклад.
Десятиліттями Станіславів знищувався забудовниками. Але чи винні в першу чергу забудовники? Вочевидь, що ні. Їх то я ще можу зрозуміти. Це бізнесмени з низьким рівнем культурного сприйняття оточуючого світу. В їхніх головах клацає старий арифмометр, який виклацує “припинеш будувати, прибутків не буде”. Ось вони й нишпорять містом вишукуючи все нові площі під забудову. Таким чином знищуються зелені зони, історичні будівлі, зрештою, вже згадане, обличчя міста.
А хто дає їм дозвіл на знищення? Відповідь очевидна – міська влада. І не лише дає дозвіл, але й з якихось (ха-ха) причин закриває очі на явні порушення. От дайте мені відповідь, чи вчинив би горезвісний Бойко таке з готелем “Дністер”, якби його свого часу міська влада примусила розібрати два зайві поверхи в будівлі на площі Ринок. Гадаю, що ні. Але тодішня міська влада сором’язливо відвела очка вбік (чого б то?), тим самим подаючи приклад наступникам.
То ж знову виникає чергове питання. На що зможе вплинути відділ охорони культурної спадщини, якщо все вирішують без нього й до нього? І, гадаю, багато чого вже вирішено наперед. Чи зможе новий керівник (а на посаду оголосили конкурс) в силах на щось вплинути? Які важелі впливу він матиме? Бо пише, що відділ забезпечуватиме виконання Закону України “Про охорону культурної спадщини” та нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на території Івано-Франківської громади. Тобто, виглядає так, що без цього відділу, міська влада всіх каденцій дотримуватися Закону України була неспроможна.
Втім, на мій превеликий жаль, здається, що єдине, що залишиться відділу – це засвідчити смерть культурної спадщини міста. І гробівцем на її могилі слугуватиме будівля колишнього готелю “Дністер”.
Амінь.