Шпагат як хиткий символ єднання ідеалів з прірвою.
Саме зараз той час, і це не тільки мої спостереження, коли все стає прозорим і чітким. Коли ясно бачиш, хто є світло, а хто — темрява. Хто годує добро, а хто на добрі наживається. Ніби все так просто, але діалектика життя завжди будує місточки. Наш місточок — це шпагат: поза незручна, але дозволяє кількома точками об’єднувати те, що, ніби, ніколи не поєднається в своїй суті.
Кожен «шпагат» має під собою необхідність і підґрунтя, бо, окрім ідей і філософій, є й дуже груба, але конкретна задача — вижити. Що саме зараз, коли на карту поставлено існування країни, а це без іронії і жартів понад усе, дуже багато існуючих принципів відходять на другий план.
Я розумію, наскільки це звучить жахливо, але саме зараз необхідність, велика мета і одночасно велика біда штовхають найкращих і найпринциповіших іти на поступки. Прийняти дари (донати) від негідника, подякувати йому за його «великий внесок», заплющити очі на все його минуле. Промовчати тоді, коли б хотілося просто плюнути в очі.
Нещодавно зустрів свого друга, випадково. Він на війні, його війна почалася з Майдану! Він міг би давно на неї не повертатися, бо кількість травм і поранень дає можливість йому займатися чим завгодно, але не війною!
Зраділи, поговорили, і наостанок я зрозумів, що він приїхав у глибокий тил не для того, щоб відпочити, а у дуже важливих справах до досить впливових осіб.
Я митець, ще й з особливостями, чим час від часу бравую, але, напевно, вже не буду після цієї зустрічі.
— Ох, бляха, — кажу йому, — та я з цією людиною на одному полі срати не сів би!
— Розумію, — відповів він, — ти художник і можеш собі це дозволити, а мені потрібна підтримка підрозділу…
Обійнялись і кожен з нас пішов у своїх справах, насправді з великим сумом…
Ми постійно докоряємо, особливо тим, хто для нас є взірцем чогось кращого. Саме їм ми ніколи б не пробачили будь-якої помилки. Але в той самий час розтягуємося в шпагатах доцільності, бо життя постійно придумує щось нове, аби нашим принципам було максимально незручно. Життя нескінченно прекрасне і так само жорстоке. Воно винахідліве до кожного, хто скаже, що в нього є принципи, бо чим більше ти говориш про мораль, тим жорстокішими будуть випробування.
Про нас не складуть Євангелія, але я абсолютно впевнений, що саме цей період нашої української історії колись будуть описувати як приклад справжніх чеснот і подвигу. Історія — це теж література, і саме найкраще про більшість із нас дійде до нащадків. Але Юди та Іроди так само будуть відомі у своїх найгірших проявах, бо до поганців історія не має жалю.
«Немає більшої любови за ту, коли хто душу свою кладе за друзів своїх».
(Євангеліє від Івана 15:13)
А наостанок я дуже прошу вас підтримати моїх друзів. «Карпатський шпиталь» досі збирає на дуже важливий прилад, який дасть можливість найкращим із нас отримати належне лікування та відновлення. Всі реквізити, як завжди, в коментарях. І я дуже дякую всім, хто вже довгий час нас підтримує — щиро, від усього серця і без жодних шпагатів для совісті.
https://send.monobank.ua/jar/AeU4C22NgT
Реквізити для благодійної допомоги:
БО БФ «КАРПАТСЬКИЙ ШПИТАЛЬ»
ЄДРПОУ: 45807278
IBAN: UA923052990000026001045516249
АТ КБ «ПриватБанк»
Призначення платежу: Благодійна допомога