Щороку одне й те саме. Тільки но наближається Гелловін, як зі всіх щілин вилізають присипані пилом невігластва побожні й починають товкти щось про свято Сатани, про те, що це не українське свято, про поклоніння темним силам, про те, що то не наші традиції та нести іншу лабуду, яка не має до істини жодного відношення.
Насправді ж цей карнавал перевдягання в костюми монстрів, черепів чи бісів має цілком християнський підтекст: Христос воскрес, смерть подолана, а зло позбавлене сили, тому ми можемо з нього сміятися.
Але ж ті, хто виступає проти свята Гелловіну сміятися не вміють. Вони надто серйозні і надто переконані у власній правоті.
Гелловін — це переддень всіх святих. У восьмому столітті Папа Григорій III переніс День усіх святих на 1 листопада, щоб християнізувати давнє кельтське свято Самайн, яке відзначали з вечора 31 жовтня на 1 листопада, щоб позначити завершення збирання врожаю та початок темної половини року. Воно стало основою для сучасного свята Гелловін.
Власне, всі християнські свята накладені на давні язичницькі святкування. Всі без винятку. Давайте виступати й проти них.
Випікання паски, виготовлення крашанок та писанок на Великдень – це язичницькі обряди. Ялинка на Різдво, дідух – те саме. Кутя – це давня обрядова язичницька страва слов’янського та ширшого європейського світу, яка має глибоке коріння в дохристиянських культах вшанування предків.
Людям підмінили богів, але не змогли забрати традицій. Те саме й з Гелловіном, який, в першу чергу, є карнавалом, який висміює темні сили.
Насправді ж, надмірно побожні не там шукають Сатану. Бо треба зазирнути в себе й поцікавитись, а чому я такий непримиренний до чужих радощів, чому мені не подобається, коли іншим весело, чому я хочу все заборонити, перекреслити й очорнити?
Може тоді й визирне, з надміру побожного нутра, хитре личко Сатани, якого, насправді може і не існувати взагалі.
Хоча, з огляду на щоденні повітряні тривоги, може й існує. Питання в тому, де тоді Бог?