Вже котрий рік ці потвори додають незбагненного іміджу Ринковій площі. Заперечте якось моєму захопленню і замилуванню цим струнким пишним красуням.
Важко зрозуміти естетичні уподобання містян, що не розуміють, як архітектура проявляється без нав’язування подібного сухостою. А може це може стати символом міста, що заперечує хвою в урбанному середовищі…тоді це переконливо і виразно. Я б тоді помалював “оце” в кислотний зелений колір… Тоді в цьому була б якась скульптурність…
Напевне це вузькоспеціальна технологічна проблема дендрологів і озеленювачів. Я не дендролог, “деревознавець”, а архітектор і вважаю, що всі оці калічки мають просто бути прибрані з цієї площі.
Тут у мене йдеться про адекватність таких хвойних в тканині архітектурній. Врешті про адекватність естетик.
Я постійно наголошую, що принципово ялини (чи смереки) досить контроверсійне і чужорідне дерево до урбаністичного середовища Середмістя сформованого 17-18ст. Окрім усього це дерево чи не єдине, що не піддається формуванню і росте, практично, без доглядів як бур’ян…(в місті).
Подивіться що зробили з прекрасною класицистичною виразною архітектурою (тепер головний корпус Медакадемії). Посадили ялини, які тепер просто закрили всю цю архітектуру геть до даху. Те чим дійсно Місто може і хоче пишатись. І нікому до голови не прийде думка – “А що ж тут важливіше – ялини, чи архітектура?”.
Місто – це не місце для смерек і ялин. Парки – так, можливо! А”посипання”, чи не посипання, асфальт-гудрон, гази і випари, брук (який мили колись, на втіху ностальгуючим дамам, милом)))), чи просто відходи містові – ось це і є, і завше буде Містом.
Люди намагатимуться удосконалювати комфорт навколо, але це все рівно залишатиметься Містом з іншою природою “дихання”, “думання”, співжиття”.
Життя міста – це не грядка, палісадник – це інструмент спільнодії задля ущільнення та інтенсифікації ідей і справ…
До речі, палісадники і оази садові можуть бути заповідними зонами як окремі екзотичні анклави…
З Новим прийдешнім…