Спробуйте дочитати до кінця. Тут і про Місто, і про архітектуру, і про містобудівництво …
От тут (на фото) приведений витяг цілком тривіальний – загальна генеральна теза про розгортання і підтримку сучасного (і не тільки) мистецтва. Насправді це та ж проблема як і в економічній стратегії і країни і будь якого міста.
Будь який мистецький проєкт матиме сенс, якщо він є часткою ланцюга економіки. І навпаки. Часом трендові мистецькі експерименти додають шансів розгортати ширші економічні і соціальні програми. Це очевидні речі.
В першій стратегії Станіслава був врахований проєкт стратегії бієнале “Імпреза” на тотальне розгортання культурних тенденцій і туризму (принаймні в Станіславі), як альтернатива простому збільшенню чи наголосу на індустріях промислових. В тому проєкті були враховані і ресурсні і демографічні перспективи Міста. На жаль загальна тенденція розвитку країни тоді пішла іншим шляхом приватизації і монополізації в сфері виробництва і освоєння похапцем природніх ресурсів. Депутатський корпус хоч і прийняв цей проєкт, але існували питання в комісіях на кшталт – “Скільки картин треба продати, аби побудувати якусь фабрику” ))).
Тепер Місто стихійно занурилось у розмови про “привабливість туристичну”, але окрім простого використання природніх та існуючих урбанних ресурсів, та експлуатації народних ремесел і свят не доклало жодних когнітивних зусиль на усвідомленні комплексності всіх складових, що формують вже нову реальність.
Всі ці “брендбуки”, дізайни, мантри про “ворота в Карпати” і т. ін. – це лише умовно рефлекторні імпульси, що не відповідають вимогам часу на вже очевидні перспективи когнітивних і ментальних технологій, де мистецтво і культура та освіта складатимуть головний ресурс у всіх галузях. Не кількісний прогрес, а якісний (в свідомостях і мозку).
Це я і про технологічний процес, і про охорону спадщини теж, і культуру, і архітектурну діяльність загалом. Всі дотеперішні “стратегії” в Місті були обумовлені електоральними викликами і працюють лише як короткострокові плани.
Варто над цим замислитись.
Ігор Панчишин