Зовсім недавно відремонтували і побілили фасад будинку-пам’ятки архітектури Шевченка 22-24. Аж вулиця посвітлішала.
Хоча йшли розмови, що це не реставрація, а лише ремонт (опорядження фасаду) дуже все ж хотілось швидко покращити зовнішній вигляд вулиці.
Гаразд. Тепер таки виявляються поступово вади такого “швидкого ремонту”. Будинок таки залишився не вилікуваним. Себто хвороби самі по собі не зникають і їх приховати можна лише на якийсь час.
Невеличкі, але показові тріщинки в різних зонах споруди, рисунок і характер яких таки підтверджують версію проблем з фундаментом. Це не корозія, не кракелюр, а цілком конструктивні симптоми. Напевне навіть марок виставляти не варто, а прослідкувати їх розвиток якийсь рік.
Себто ті оптимістично-веселі спроби приховати справжні проблеми завше десь вилазитимуть, але все ж колись в таких випадках варто спочатку робити повнокровні наукові дослідження (як діагноз) і потім будувати програму (може поетапну) справжньої реставрації…
Навіть кам’яні блоки цоколя теж “пливуть”. І ніякий “камуфляж” тут не врятує. Необхідно відкривати п’ятки фундамента, гідроізольовувати і напевне заливати туди бетон. Перед тим ретельно дослідити підвальні конструкції. Ймовірно необхідно закріпляти конструкції і в глибині будинку.
Тріщини на фасаді відзняті вже тепер. Паніки немає (просідання фундаментів тут відоме вже дуже багато років). Симптоматичне інше – що по свіжопобіленому тиньку відновились і прогресують внутрішні руйнації.