Степан Чубенко. Йому назавжди 16, але він завжди буде поруч із тими, хто відстоює Україну.
Степан загинув одним із перших у цій війні — 29 липня 2014 року. Він не був військовим, його катували і стратили тільки за те, що він любив Україну. Він не просив про пощаду і не плакав, і це — не міф, про це стало відомо зі слів його катів, які досі не покарані.
Розповідати його історію дуже важко, але я впевнений, що її варто знати. Бо такі хлопці, як він та його друзі, з якими вони разом підтримували Майдан у Краматорську та організували опір в тоді окупованому місті, викликають повагу.
Розповідати про його життя — дуже недовге, але сповнене сенсами і цілями, яких немає досі в багатьох дорослих — дуже важливо.
І тоді в нас би було набагато менше відео з підлітками, від дій яких не тільки гидко, а й страшно за майбутнє. Нам усім потрібні орієнтири, навіть якщо Герою було всього 16 років.
Дуже прошу вас підписати петицію, це важливо для всіх нас і для майбутнього:
https://petition.president.gov.ua/petition/245406…