В День Державного Прапора України, напередодні Дня Незалежності, на десятий рік російської агресії, на третій рік повномасштабної війни знову доводиться говорити про мову
В Івано-Франківську почастішали конфлікти на мовному грунті. Ну, як почастішали? Швидше з’явилися. Знову. Бо після анексії росією Криму, на війни на Донбасі, більшість російськомовних мешканців міста перейшли на українську. Російською продовжували послуговуватись хіба що принципові ідіоти, як я їх називаю.
А тепер, так звані ВПО заполонили вулиці Івано-Франківська ненависною галичанам мовою. Не всі, не всі. А тільки принципові ідіоти, але вже заїжджі.
Одним з аргументів, яким послуговуються ці принципові ідіоти є “ми живьом в свабоднай странє”. Отут і хочеться запитати. А що ти, курва, зробив для того, щоб ця країна стала вільною? В той час, як ти і твої батьки слухали російський блатняк, захоплювалися “вєлікай рускай культурай”, україномовні патріоти виборювали цю свободу, якою ти тепер так вихваляєшся. Сиділи по тюрмах та таборах, де російськомовні вертухаї збиткувалися з них.
Іншим аргументом є такий. Мовляв є країни (наводяться приклади – Канада, Швейцарія, Бельгія, тощо) де дві або більше мов і все нормально.
Аргумент так собі. Канада – дві мови, англійська та французька (в провінції Квебек). Так. І написи на всіх виробах двома мовами. Але без знання англійської за межами Квебека ти не проживеш, так само, як без знання французької в Квебеку. До того ж, для англійської мови існує Англія, а для французької – Франція.
Бельгія. Говорять про дві мови, але насправді три. До нідерландської (59%) та французької (40%) додамо ще й німецьку в провінції Льєж (але це один відсоток населення). Основні баталії розгортаються між фламандською та французькою громадами, що призводить до частих політичних криз. До того ж, для нідерландської мови існують Нідерланди, а для французької – Франція.
Швейцарія. Офіційні мови: німецька (швейцарський варіант), французька, італійська, романшська. Романшська, припускаю, і є мовою корінного населення Швейцарії, але “на відміну від інших трьох національних мов, що є федеральними офіційними мовами, романшська є офіційною тільки для спілкування з її мовцями“. Це те, що хотіли б зробити з українською в Україні. Так от в Швейцарії (попри те, що офіційна мова країни німецька) ти не влаштуєш життя в іншомовному кантоні, без знання мови цього кантону. І ніхто не буде слухати аргументів на кшталт “я живу у вільній країні”. До того ж для німецької мови є Німеччина, для французької Франція, для італійської, відповідно, Італія.
А от негативним прикладом двомовності в країні цілком може слугувати Ірландія, яка вирвавшись в 1916 році з колоніальних пут Великобританії (там трошки складніше відбувалося, але почалося в 1916-му), необачно прийняла закон про двомовність. Тепер ірландською мовою послуговується лише мізерний відсоток населення Ірландії. І то лиш в побуті. Але для англійської мови є Англія, а для ірландської іншої країни, крім Ірландії, не існує. Як і для української мови є лише Україна.
І останній аргумент, який ті, хто його висловлюють, вважають вбивчим “на війні воюють російськомовні”. І що? Це дає вам право тут, в тилу, зневажати українську?
То ж в День Державного Прапора хочеться побажати, щоб під Українським Прапором, звучала українська мова, а не мова вбивць, садистів та мародерів, тобто російська.