Чимало шереху на геополітичному подіумі накоїв новий міжнародний прецедент за участю російської вояччини.
Під час чергової московитської повітряної атаки на Україну вночі на 29 травня бойовий далекобійний БпЛА типу «Герань-2» врізався у житлову 10-поверхівку в Галаці (Румунія). Точніше – вибухнув на її покрівлі, внаслідок чого потерпіло двоє мешканців будинку.
Міноборони країни підтвердило, що дрон був російським. МЗС Румунії заявило про «серйозну та безвідповідальну ескалацією з боку РФ». Президент держави Нікушор Дан поклав всю вину за те на Москву й попередив кремлівців про «пропорційні заходи» у відповідь. Голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн заявила, що воєнна агресія Росії перейшла ще одну «червону лінію», себто критичну межу. А український військовий портал Defense Express навіть констатував, що то поганий маркер для НАТО. Адже повітряний простір Румунії як членкині Альянсу захищає 55 винищувачів та до пів сотні зенітних установок Gepard. Окрім цих її власних сил ППО, над нею постійно чергують бойові літаки інших країн НАТО. Чому ж не збили той одинокий шахед?
Стверджувати, що московити цілилися саме в цивільних жителів Галацу немає жодних підстав. Ясна річ, що той дрон збився з курсу. Адже летів – і в тому немає жодних сумнівів – до Болгарії, де 26 травня стартували на військовому полігоні «Корен» поблизу Хасково тактичні навчання низки країн НАТО під кодовою назвою «Удар у відповідь-2026» з бойовими стрільбами. Скерувавши свою «Герань-2» туди, московити, очевидно, лише хотіли пожартувати над своїми колегами з Альянсу, потролити учасників тих маневрів. Але безпілотник «не впорався» з керуванням, тож, як це нерідко буває, їхні благі наміри обернулися міжнародним скандалом.
Та якщо серйозно то цей ще один із «трендів» травня, рясного на небачені доти події (https://anons-kontrakt.ua/blogs/vasyl-doroshenko-travnevi-trendy/), засвідчує про одну з головних тенденцій останніх тижнів – до ескалації міжнародної напруги. Принаймні низка подій, заяв, констатацій у міжнародному й вітчизняному політикумі засвідчує, що можемо поховати свої надії на припинення вогню в Україні, про ймовірність чого йшлося у світі чи не відразу після інавгурації Дональда Трампа, як нового президента США на початку 2025-го. Натомість же мусимо очікувати посилення бойових дій на фронті та повітряних бомбувань наших міст. Особливо ж, за словами секретаря ради безпеки РФ Сергія Шойгу, можливий новий страшний удару по Києву – на День міста, який відзначатимемо 31 травня, а то й напередодні.
Власне, чи не першим заявив про таку можливу ескалацію ще 24 травня держсекретар США Марко Рубіо, котрий визнав, що мирні перемовини між сторонами сучасної російсько-української війни за участю третіх і четвертих сторін остаточно провалилися. Про похмурі перспективи України йдеться і в недавньому листі Президента В. Зеленського на ім’я лідера Білого дому. «Будуть страшні тижні, оскільки ракети до Patriot (американські ЗРК на озброєнні українських ППО, – авт.) закінчуються, міста України не захищені», – пожалівся він «вуйкові Сему».
Водночас, як повідомив/підтвердив The Economist, глава Української держави звелів готувати країну до війни протягом як мінімум ще двох–трьох років. В унісон цій інформації посипалися заяви з уст різних посадовців про необхідність готувати до кругової оборони столицю України. Відтак почали говорити про потребу зведення оборонних валів навколо Одеси. А згодом речник Сил оборони півдня України Владислав Волошин мовби остаточно проголосив: «Починаємо готувати 99 відсотків наших міст до кругової оборони». Трохи дивне зізнання, бо незрозуміло, чому не всі міста належить готувати до того, і що то за відсоток, який не підлягає тій процедурі, – міста Закарпаття.
Втім, як видається, до «кругової оборони» готуються і в Європі. «Напад Росії на країни НАТО може статися будь-коли», – визнав зокрема головнокомандувач Збройних сил Швеції Міхаель Классон під час недавніх маневрів НАТО на стратегічно важливому острові Готланд.
До речі, цей найбільший шведський острів у Балтійському морі розташований за 300 кілометрів від Калінінградської області й за 700 км від Санкт-Петербурга. Інакше кажучи, звідси ближче до названих міст, ніж від військових аеродромів на материковій Швеції. За два роки членства Швеції в НАТО острів перетворили на «непотоплюваний авіаносець» Альянсу, як його вже йменують у військово-експертному середовищі. А не так давно на ньому провели масштабні маневри, після яких розквартирували тут багатонаціональний контингент (до 18 тисяч) військовослужбовців різних видів і родів військ із багатьох країн… На тутешньому летовищі базуються й відомі винищувачі Gripen, півтори сотні яких офіційний Стокгольм пообіцяв передати ЗСУ. І нібито саме звідси невдовзі має вирушити до нас «перший транш» цих бойових машин – 16 одиниць, як заявив днями В. Зеленський.
Схоже, ще одним таким «авіаносцем», лише на протилежному кінці Євразії і значно масштабнішим, поступово стає Хоккайдо – другий за величиною острів у Японському архіпелазі. Тут щороку відбуваються маневри військ США та сил самооборони країни світанкового сонця. Але після недавніх навчань, у яких уперше взяли участь і канадські мілітарі, Вашингтон вирішив розмістити на цих теренах низку установок типу Typhon, призначених для стрільби багатоцільовими ракетами Standard SM-6 та крилатими ракетами Tomahawk (з дальністю польоту відповідно від 1700 до 2500 км).
Ясна річ, що в Москві бачать ці приготування… Не є секретним для кремлівців і сценарій, який відпрацьовують під час уже згадуваного «Удару у відповідь-2026», який триватиме до 13 червня. За планом навчань, НАТО імітує відбиття чиїсь агресії з переходом у наступ на своєму південному фланзі точнісінько згідно з накресленнями ще кінця 1930-х, коли Англія і Франція розробляли плани нападу на СРСР з півдня із залученням турецьких військ…
Уже й не кажемо, що з кремлівських веж уважно споглядають і двомісячні маневри «багатонаціональних» сил в Естонії, які вже на завершенні, й так само представницькі мотопіхотні воєнні «ігри» під назвою «Залізний вовк-2026» у Литві, які лише починаються. Тож, мабуть, не дивно, що на інсайдерських новинарнях подейкують, ніби, нагнітаючи загрозу нового наступу РФ на Україну з території Білорусі, в чому московитам підіграють на Банковій, росіяни під тою димовою завісою готують насправді бліцкріг проти країн Балтики в липні. Якщо їм вдасться оперативно проковтнути тамтешніх «тигрів», то цю вікторію подадуть як досягнення остаточних цілей СВО в Україні. Якщо ж одержать належний удар у відповідь від НАТО, то з такою поразкою їм буде легше змиритися, ніж визнати провал своїх багаторічних зусиль на українському фронті.
Безумовно, повідомляючи про таке, не можемо оминути увагою й недавні висловлювання Путіна, що стосуються полярно іншого вектора зовнішньої політики РФ. «Українська криза починалась із ситуації, схожої до того, що діється у Вірменії, – заявив він. – Якщо Вірменія перейде на стандарти ЄС, інтеграцію з нею об’єктивно доведеться згорнути». Втім, загроза для цієї кавказької країни, яка відчувається у словах диктатора, може як свідчити про реальні наміри, так і слугувати тією самою димовою завісою.
Втім, хоч як, а спокою у Євразії найближчими місяцями не буде. Як, зрештою, і в інших кутках світу. І мова не лише про ситуацію на Близькому Сході, де тліє-не вгасає протистояння між Іраном, з одного боку, та Ізраїлем і США – з другого. У цьому ключі, як видається, й заяви на владному Олімпі України про необхідність залучення трудових мігрантів з Індії до порятунку вітчизняної економіки від стагнації – це лише підготовка суспільства до прийому великої кількості біженців із нового-старого потужного театру воєнних дій, що, як прогнозують, сформується з чергового загострення відносин між двома ядерними державами – Пакистаном та Індією орієнтовно через рік-другий.
Мимоволі спадають на гадку пророчі запевнення з високого інформаційного джерела, зафіксовані контактерами методом ченнелінгу відразу після Другої світової: «Великої війни на Землі вже не буде, але й мир на планеті не запанує, допоки не Прийду». Вони прозвучали, як остаточна констатація того, що саме людство неспроможне без допомоги Вищих сил налагодити мирне співіснування країн і народів у нашому світі.