Після року в Серебрянському лісі бригаду НГУ «Азов» скерували стабілізувати фронт на Донбасі, в районі Нью-Йорку. Війна тут зовсім інша, ніж була в Лісі.
Противник діє агресивно і зазвичай, тактично грамотно, бо командири рівня батальйон – рота у них з досвідом. Ворожа зомбі-тактика просочування продовжує створювати чимало проблем.
Малі групи противника постійно лізуть вперед – день, ніч, байдуже. В темний час росіяни застосовують тепловізійні накидки, з-за чого їхніх піхотинців не видно з дронів. Більшість їх гине дорогою, але вистачає і тих, що доходять.
Бойові дії відбуваються в міській забудові, напівзруйнованих селах та посадках. Тому частим явищем стали стрілецькі контакти, які в Лісі були порівняною рідкістю. Більш активно застосовується бронетехніка та протитанкові засоби.
Єдине, що залишилося без змін, це масоване застосовування ворогом артилерії та дронів різних типів. Проблем з боєприпасами у противника немає. Як і нестачі людського ресурсу, навіть після вражаючих втрат попередніх років. Бо після того як в Росії нещодавно запровадили для військових потужні соціальні пільги та збільшили суми підйомних, бажаючих укласти контракти, вистачає.
В цих умовах «Азов» тримає фронт, щодня відбиваючи ворожі атаки, зі значними втратами для противника. Бо інакше, навіщо ми всі тут зібралися?