Якщо в пошуковику Google набрати “в Івано-Франківську обвалився балкон”, то з’явиться величезна колонка різноманітних дописів від новин більш ніж десятирічної давнини до наших днів.
Я припускаю, якщо копнути глибше, то знайдуться й більш старіші дописи. Просто, чим ближче до наших днів, то таких новин з кожним роком стає все більше. Воно й не дивно, адже місто старіє і, як кожний старіючий організм, потребує лікування. Часто дороговартісного. Але…
Але ніхто вже десятки років не займається лікуванням старого Станіславова. В його старе тіло вдираються грубими хірургічними діями, безжально вирізають цілі ділянки організму й методом жорстокої вівісекції вживлюють в організм старого міста ракові пухлини новобудов.
А лікувати ніхто не збирається. Тому старого Станіславова, яким ми пишалися ще зо два десятки років тому, практично не лишилося. Сподіваюся що в пеклі (якщо воно, звичайно, існує) для забудовників приготовані спеціальні найжорстокіші тортури з відомих й невідомих.
Втім, повернімося до наших балконів. Буквально цього тижня, а саме 25 березня 2025 року, на вулиці Січових Стрільців обвалився кавалок балкону на будинку № 10, який є пам’яткою архітектури місцевого значення (353-іф) і збудований у 1880-ті роки. Старенький таки будинок. Добре, що нікого не прибило. А могло.
Нещодавно створений (а вірніше відновлений) міський відділ охорони культурної спадщини відізвався на подію у властивій йому манері. Мовляв за все несуть відповідальність власники будинку і взагалі всі міські програми з реставраційно-ремонтних робіт на пам’ятках архітектури призупинено до завершення воєнного стану (питання, для чого тоді під час воєнного стану було відновлювати цей відділ, ставити наразі не будемо). Тому йдіть до дупи зі своїми балконами. Ми, хоч і відділ охорони культурної спадщини, але ніц охороняти не повинні. А якщо в майбутньому й будемо щось робити, то тільки на умовах співфінансування з власниками об’єктів.
Останнє означає лише одне – якщо власники (співвласники) об’єкту, який є пам’яткою, захочуть самотужки щось відремонтувати їм просто не дозволять це зробити. Згідно закону це заборонено, якщо ви звичайно не готельєр Бойко, який спаплюжив історичну будівлю готелю “Дністер” без всяких дозволів й отримав за це відзнаки від міської влади.
Ремонтувати дозволять лише, як зазначено вище, в тандемі з міськими структурами, відповідальними за ці справи. А тут і свої підрядники нарисуються. Тож вийде й дорожче для власників й довше в рази.
Я розумію, що всі закони в Україні заточені під те, щоб обдирати посполитих і охорона архітектурних пам’яток не є виключенням. Владі легше викреслити об’єкт зі списків історичної, культурної, архітектурної пам’ятки й віддати під знос забудовнику (що вже неодноразово робилося в Івано-Франківську), ніж доглядати за об’єктом. А що? Закон дозволяє, бо саме під такі оборудки й був прийнятий свого часу.
Адже, якби йшлося дійсно про бажання зберегти, то б писалося, що за внутрішнє утримання історичного будинку відповідають власники (співвласники), а за фасади міська влада. Бо фасади – це обличчя міста, а отже й обличчя міської влади. А хто ж повинен слідкувати за власним обличчям?