Безкарність породжує ще більше зло. Стара, здавалося, істина, та хто ж в цьому світі цінить істину.
От дозволили готельєру Мирославові Бойку та його дружині Надії Левшаковій спаплюжити архітектурну та історичну пам’ятку – будівлю колишнього готелю “Дністер” в якому, нагадаю, підписувався акт злуки УНР та ЗУНР, зійшло їм це з рук, то ж вони й вирішили жити за принципом “пусти свиню за стіл”.
А чом би й ні, якщо всі структури, котрі б мали пустити цю “свиню” на фарш, роблять вигляд, що нічого злочинного не відбувається. Більше того, влада наче заохочує наступні злочинні дії, нагороджуючи та вихваляючи “свиню”.
Багатостраждальна вулиця Шевченка, колишня окраса міста, яка заповідалася, як пішохідна зона, перетворена на дві приватні парковки. Частину віддали підприємливому Ярославу Дарваю, який успішно розвалив зелене господарство міста, іншу частину віддали вже згаданій Надії Левшаковій під парковку для готелю.
Наразі Дарвая, який має на вулиці Шевченка персональне паркувальне місце, на якому залишає своє авто та йде інспектувати вулицю, немов це його приватна власність, залишимо на потім.
Поговоримо про Надію Левшакову, яка розперезалася так, що днями вирішила самовільно змінювати напрямки руху автотранспорту на вулиці Шевченка (зробити вулицю з двостороннім рухом), міняти дорожні знаки, робити розмітку та встановлювати обмежувальні стовпчики.
Добре, що є депутат міської ради Мар’яна Вершиніна, котра звернула увагу на це свавілля. Добре, що в результаті з’ясувалося, що ніяких звернень у відповідні структури міської влади та у відповідні структури поліції не було, то ж Левшаковій довелося дати задній хід.
Але уявіть собі, наскільки людина звикла до власної безкарності, що вирішила, що має право самовільно змінювати рух автотранспорту в місті й встановлювати на свій розсуд дорожні знаки.
Безкарність породжує ще більше зло і гадаю – це ще не кінець історії. Зла буде більше.