Коли у 1870 році до Києва через Дніпро проклали міст і по ньому залізницю, до цього, донедавна провінційного міста, потяглися фабриканти, підприємці, будівельники, робітники і т.д.
Київ із повноцінною залізницею отримав нове дихання і поступово перетворювався на сучасне європейське місто.
Цю невеличку передмову я зробив, щоб пояснити, як прості логістичні інновації можуть зробити для міста цілий бум.
Я живу в Івано-Франківську, але усвідомити, що логістика міняє все можна і живучи в Рівному і Кропивницькому.
Днями був у одному приміському селі. До потрібної точки проїхав центральну вулицю села. Три десятки ям примусили мене їхати не 5 , а 15 хвилин. Питаюсь у місцевого голови чому не зробите дорогу. Відповідь класична – грошей нема, а була б дорога,- каже голова , – люди б могли до міста на роботу їздити. Та й хати б дорожчі були…
Дивно. Вбивати щодня ходову машини і палити у два рази більше палива на затратних швидкостях гроші є. А от зібратись на камаз асфальту нема.
Ну, не прилетить сюди чарівник на голубому вертольоті, не закатає вам ями.
До речі, присутність стерпної дороги пом’якшить тотальне безробіття у селах, які знаходяться далі ніж 5-10 км від міста. Адже можна їздити до обласного центру на роботу. І не важливо, чи дорогу зроблять методом толоки чи через обласний бюджет .
Якщо не красти – буде зовсім недорого.
До речі це б полегшило ситуацію з робочою силою в обласному центрі. І не обов’язково, щоб він називався Івано-Франківськ. Це однакова проблема для всіх великих міст. Особливо зараз.
Чи є таке розуміння у владної верхівки – не чув. Та й , як показує практика, – не бачив.
Але це ж банальна інновація, яка колись побудувала Київ