Почну із запитання: чому і коли із безлічі діалектів і говірок головною і державною в Україні став києвополтавський діалект?
Відповідь на це питання, дуже проста. При тім, без будь яких глибоких екскурсів в історію та глибокодумних пояснень. Але її достатньо, щоб закрити брудні пащі багатьом критикам походження сучасної української мови і держави
Приміром, французька мова пішла від паризького варіанту діалектів ойль, які побутували на території тодішньої Франції. Зробив її державною Людовік ХІV. Тобто на початку ХVІІІ століття.
Бісмарк у дев’ятнадцятому сторіччі, коли формував єдину Німеччину, ввів як державний берліноляйпціхський діалект.
А Гарібальді, автор сучасної Італії, взяв як державну – флорентійський діалект. Позаяк Флоренція на той час була на Аппенінах найпотужнішим осередком культури, науки і економіки. Тому мова цієї держави- провінції, а не Риму була найбільш поширена на півострові.
Цих прикладів, думаю достатньо, щоб зрозуміти принцип вибору діалекту як державної мови. Завжди, за небагатьма винятками, державною ставала мова домінуючого регіону, або столиці.
Спитаєтесь, чому ж київський діалект став державним, при тім без будь якого примусу, як і об’єднання обох Україн в єдину і соборну державу з єдиною українською мовою було завжди бажанням всіх українців.
Все дуже просто. Бо існувала ще тисячу років тому держава зі столицею у Києві і мовою, яку вона визначила на майбутні сотні років.
Тієї держави вже давно нема, а мова і народ, сформовані у прадавні часи залишився і бореться за свою свободу!
Слава Україні!