Отже, нинька є 31 жовтня, а отже Гелловін.
Ще за тиждень до сьогоднішнього дня мережею понеслося вже звичне: “Гелловін – це свято сатани”; “Не святкуйте Гелловін, а краще навчіть дітей колядувати”; тощо. І, як вишенька на торті, – “Ми віримо в Бога, а не в диявола”.
Останній вираз належить меру Конотопу Артему Семеніхіну, котрий заборонив святкувати в місті Гелловін. І не побоявся ж, що конотопські відьми нашлють на нього швидку Настю, чи взагалі позбавлять чоловічої сили. Розуму його, видав, позбавили ще раніше.
Що ж до самого його твердження, то я завжди був переконаний, що і Бог, і диявол йдуть в парі, бо віруючи в першого, ти, за замовчуванням, віриш і в другого. Тут питання не віри, а поклоніння.
Але ж вся штука в тому, що до диявола свято Гелловін має таке саме відношення, як морська свинка до моря. До того ж в англійському написанні Гелловін немає слова Hell (пекло), як дехто думає. Пишеться воно так – Halloween. А Helloween – це німецька павер-метал група.
Своїм корінням Гелловін сягає аж до давніх кельтів.
Це змінена назва стародавнього кельтського свята Самайн (Samhuinn), яке було необхідне для того, щоб допомогти світлим вищим силам в боротьбі з темними і знаменувало собою прихід зими.
У багатьох кельтських народів першого листопада починався новий рік і вважалося, що цієї ночі межа між світом живих і світом духів стає настільки тонкою, що духи з потойбіччя можуть проникнути в світ живих.
Щоб відлякувати злих духів будинки прикрашалися черепами, кістяками, різними страшними фігурами, а самі люди вдягали на себе жахливі костюми з тією ж метою – відлякувати нечисть.
Свято, як і всі релігійні свята, зазнавало трансформацій (під впливом християнства) і у XVI столітті у вечір 31 жовтня почали вдягати маски з тканини та випрошувати солодощі, ходячи від дому до дому.
Тобто свято поступово набувало карнавальності. Повноцінні тематичні костюми та вирізання лякливих гарбузів з’явилося на межі XIX-XX століть.
До речі функція знаменитого гелловінівського гарбуза та сама – відлякувати нечисть. З нього вибирають м’якуш, вирізають отвори очей та рота, вставляють в середину свічку й виставляють у вікні, або ставлять на порозі дому. Нечисть має налякатися й обійти вашу оселю.
А ще вважається, що такі гарбузові ліхтарі, допомагають душам, які заблукали, відшукати шлях на той світ. Тобто очищають світ живих від привидів.
Де тут поклоніння дияволу, скажіть мені?
Щодо вивчення колядок, то мені не ясно, як одне другому може завадити?
Ну, і ревнителям колядок варто знати, що колядки теж були язичницькими і, як колись і Гелловін, носили швидше характер пов’язаний з циклами природи, ніж з релігією.
Просто згодом християни повписували в язичницькі куплети рядочки про маленького Ісусика, про трьох царів і про Різдво.
А свято Гелловін (Самайн) відмічалось одночасно як День поповнення стад худоби, День урожаю, Новий рік, День вшанування предків.
Тепер же це переддень католицького свята Sollemnitas Omnium Sanctorum, що означає “День Усіх Святих”.
Отже, всім хто проти Гелловіну, варто перестати вклонятися власному дияволу, який живе у їхніх головах.
Володимир Мулик