Запитання винесене в заголовок має одну чітку відповідь – ні, російськомовні громадяни України (ті, що вперто тримаються мови ворога) не є українцями. По-перше, хоча б тому, що словосполучення “російськомовний українець” є, по суті, оксюмороном. Зросійщені українці? Певним чином, але, знову ж таки – ні.
То хто ж вони такі?
У 1961 році Генеральний секретар КПСС Нікіта Хрущов, виступаючи на XXII з’їзді КПСС заявив про сформування в СРСР нової історичної спільності людей, які мають спільні характерні риси, – совєцкого народу.
Концепція совєцкого народу розвивалася, але загальним лишалися наступні тези. Для совєцкого народу характерними є спільні історичні, культурні та світоглядні цінності. А головне – мовою «міжнаціонального спілкування» совєцкого народу офіційно вважалася російська.
А тепер глянемо на, так званих, російськомовних.
Їхня історичне бачення безумовно включає в себе єдність з історичною спадщиною СРСР. Вони ностальгують за тими часами й цю ностальгію “тоскі по вєлікай странє” передають своїм дітям, котрі народилися вже в незалежній Україні, але вважають СРСР взірцем державності, добробуту і вселенського щастя.
Для них концепція Другої світової війни зводиться до концепції вєлікой отєчєствєнной, де непереможна Червона армія звільнила поневолені нацистами народи і принесла мир та процвітання. Вони вперто не бачать і не хочуть бачити те, що Червона армія принесла страх, убогість, розстріли, депортації, концтабори, зруйнувала життя й долі сотням тисяч українців і не лише українців.
А ще вони, в переважній більшості, заперечують Голодомор.
Вони досі слухають російську й совєцьку музику, переглядають російські та совєцькі фільми, серіали й, що дуже показово, мультфільми, змалку отруюючи своїх дітей бацилою русифікації.
До речі така їхня світоглядність один в один співпадає з світоглядністю мешканців московії. Тієї самої московії, яка вже четвертий рік намагається знищити українську ідентичність, українську мову й українську державу.
Ну, і нарешті основне – мова. Тобто язик, яким вперто спілкуються представники совєцкого народу в Україні. А ви ж пам’ятаєте, що це є визначальною особливістю історичної спільноти під назвою “совєцкій народ”.
І хоча совєцькій й російський філософ та соціолог Б. А. Грушин зазначав свого часу, що унікальний історичний тип суспільства – совєцкій народ, пішов у небуття, можемо сміливо стверджувати, що в ніяке небуття він не пішов.
Ось він – у воюючій з країною правонаступницею СРСР Україні. Ось він – на вулицях українських міст, в тім числі і на вулицях Івано-Франківська, який навіть в часи серусеру залишався найменш зросійщеним українським містом.
Ось він, цей совецкій народ, крокує нашою бруківкою й отруює наша повітря огидною мовою окупанта.
Володимир Мулик