Світ таки збожеволів і війна лише один з симптомів.
Ми не встигаємо зосередитися на якійсь одній події, як нас накриває наступною. Ми навіть не встигли кліпнути, як ось чергове “нате вам”.
Всього лиш минулого тижня спробувала піднятися хвиля з приводу фестивалю ЛГБТ-кіно на Великодній тиждень й побиття доблесною київською поліцією тих, хто проти цього фестивалю протестував, як на концерт Кобзона відбравився Папа Римський Франциск, який був одним з тих, хто всі ці ЛГБТ-штучки благословляв.
Я не є сповідувачем жодної релігії. Я стою осторонь церков, молитов, вклякань і т.д. Але вважаю, що проведення цього фестивалю кіно саме тоді, коли країна святкує одне з найбільших християнських свят було провокацією, щоб дестабілізувати обстановку у воюючій країні й показати Європі, які українці не толерантні. Можна ж було організувати все пізніше, але ж ні.
Втім, тут помер Франциск і всі забули про інцидент, то ж провокація фактично провалилася. Всі заговорили про нового ймовірного Папу, одні українці взялися обкладати (цілком, як на мене, заслужено) померлого, інші, з якогось дива взялися цого захищати. Але срачу не вийшло, бо прилетіло по Києву.
І почалися нові соцмережні сутички на тему, а чи можна фотографувати оголені трупи й викладати фото в медіа. Наприклад я вважаю, що не можна. Ті, хто вважають інакше кажуть, що світові треба показувати жахіття цієї війни. Так наче світ мало надивився за ці три з гаком років.
Світу, насправді, байдуже. Він хоче миру, спокою, дешевого газу та стабільних цін. Ми б теж цього хотіли, якби в нас була така можливість. Але її не буде. Навіть у випадку, коли ми, якимось дивом, цю війну доведемо до переможного кінця.
Буде настільки гірко, що 90-ті здадуться райськими часами.
Світ полегшено зітхне й залишить нас самих на наших руїнах, з нашими каліками, сиротами, вдовами та злодіями при владі.
Так і хочеться вигукнути комусь туди, у Велику Порожнечу: “Це не та планета! Дозвольте я зійду”.