Боляче. Франківськ став ще ближчим до лінії фронту. Ближче на два обірваних життя — життя чоловіка військового і його доньки, — став ще ближче до фронту зламаним життям їхніх рідних та близьких, понівеченим життям постраждалих. Став ближче вибитими вікнами, переляканими людьми.
Міг стати ще ближче, адже більшість шахедів, які летіли по всій країні, таки збили, але все одно чутно дурниці і нарікання, як вони сюди долетіли…
Але фронт все одно ще далеко, бо музика в закладах лунає так само гучно, так само розривають тишу гучним ревом моторів «володарі життя», так само хтось цього геть і не помітив.
Життя не має зупинятися під час війни, бо війна з життям і воює, але хоч іноді воно має ставати трохи тихіше…
Тримаємося.