Знаєте в чому різниця між аристократичністю і жлобством? Жлоб ніколи не може нажертися – йому все мало.

Як приклад аристократичності й відповідальності у ставленні до грошей можна навести приклад генерала Шарля де Голля.

Коли Шарль де Голль був президентом Франції, він не користувався президентською зарплатою, живучи лише на військову пенсію. Всі витрати його родини, яка проживала в Єлисейському палаці, оплачувалися з сімейного бюджету, а не з бюджету держави. Навіть за найдрібніші речі, як от мило.

Харчування теж оплачувалося генералом з власної кишені. Наприкінці кожного місяця дружина президента Франції відправляла чек до державної скарбниці де оплачувалось все, чим скористалася їхня родина. Чек покривав навіть витрати на електрику.

А тепер порівняйте з нашими можновладцями. Депутатам оплачують поїздки, винаймане житло, а вони переважно зайняті тим, як підвищити собі зарплату, попри те, що більше 60% населення України виживає на мінімалку. Про пенсіонерів, гадаю, можна і не згадувати.

І це стосується не лише депутатів, але й офісу мільйонера-президента, всіх тих коритників, які його оточують, мерів міст, містечок і селищ, голів обласних рад, і очільників облдержадміністрацій.

Вони ніколи не забувають про себе любимих. Попри високі статки, вони воліють жити за державний рахунок. Більше того – виписують собі премії, матеріальну допомогу, не забуваючи дорогу родину, яка пристроєна на теплих місцях і в більшості навіть не знає чим займається.

В бюджеті дефіцит в 50 мільярдів доларів, а вони продовжують жерти й красти, красти й жерти, кидаючи “плебеям” подачки у вигляді вовиної тисячі чи кешбеків за пальне. При цьому ніяких гарантій, що до літа Україна отримає матеріальну допомогу від Заходу, немає.

Засилля жлобів – це не лише біда нашої країни, а біда нашого часу. Наприклад президент Франції Ніколя Саркозі У 2021 році був засуджений за корупцію у двох окремих судових процесах. Про Трампа, в цьому контексті, згадають навіть без моєї підказки.

Певно правильно кажуть, що аристократія виродилася і стала слабкою. А політика не терпить порожнечі. То ж порожні місця заполонили жлоби.

І нема на то ради.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *