Коли міра гламуру перевищує коефіцієнт корисної дії.
Тиждень розпочався із громадського резонансу на заяву, тоді ще генпрокурора, Р. Кравченка про те, що він оголосив підозру керівникові НАБУ С. Кривоносу за якісь колишні правопорушення.
Кумедно, що він повідомив про це українське суспільство пізно вночі з 13 на 14 вересня з-за кордону, куди виїхав нібито у службове відрядження.
Нагадаємо, що Р. Кравченко – це один із фігурантів спецоперації НАБУ й САП «Карфаген», у ході якої суспільству злили інформацію при «кришування» посадовцями офісу ГПУ діяльності в Україні шахрайських кол-центрів із виманювання грошей у жителів різних країн…
Нардеп О. Гончаренко обмовився, що Кравченко втік за межі України саме тоді, коли в антикорупційних органах збиралися проголосити новий виток спецоперації «Карфаген» – під кодовою назвою «Імператор», в підсумку чого його мали запроторити за грати.
Так чи інакше, а 15 вересня Верховна Рада проголосувала за звільнення втікача з посади.
Втім, знавці залаштункових діянь на владному Олімпі України уточнили, що «Імператор» стосувався б уже не стільки ексгенпрокурора, скільки когось із найвищого ешелону виконавчої влади.
І що то саме Президент В. Зеленський посприяв утечі головного фігуранта «Карфагену» – принаймні без «найвищого» схвалення його наміру, той би не зміг перетнути кордон.
Та ще глибше копнули цю справу інсайдери – за їхньою інформацією, пан Руслан та його команда «погоріли» суто через свою захланність.
Річ у тім, що Офіс генпрокурора, котрий не лише прикривав роботу кол-центрів, а й координував діяльність інших «дахів» того шахрайства (в їхньому переліку – чи не всі силові структури), зажадав отримувати за ті послуги не $ 20 000 щомісяця, а 24 000, з яких мав залишати собі вже не три тисячі, як доти (решту розподіляли між іншими відомствами), а сім.
Ясна річ, що таке вкрай не сподобалося всім іншим, хто «в долі», тому на ОПУ й нацькували НАБУ…
Ця версія видається цілком вірогідною з огляду на кланово-олігархічний формат української державності, за якого чиновники різних рангів, рівнів, каст і мастей – як на владному Олімпі, так і на місцях – давно живуть-поживають переважно «па панятіям», а не згідно з законом та службовою відповідальністю.
І зрозуміло, що попри деяку ситуативну турбулентність, що виникла у шахрайській мережі внаслідок тих дій, ніхто в Україні її не ліквідує
Зрештою, зацікавленість українського загалу в розвиткові «Карфагену» чи не остаточно пригасив В. Зеленський, котрий раптом змінив свою риторику щодо російської агресії в Україні, чим відвернув увагу суспільства від тої оказії.
«Переможців у цій війні не буде, можлива лише зупинка бойових дій для збереження людських життів», – заявив він 16 вересня, коли перебував у Канаді.
Звичайно, судячи з усього, наш чоловік лише відповів на висловлювання перед тим Д. Кушнера, одного з місіонерів миру від США, – що про завершення війни в Україні по-трампівськи потрібно, як у бізнесі, «думати в контексті win-win – як створити можливості чи зберегти вигоди для обидвох сторін».
Але в соцмережах відразу пригадали, що казав В. Зеленський два роки тому – на зустрічі з Д. Трампом у Нью-Йорку 27 вересня 2024 року, коли представляв тому свій план перемоги: «Путін не може перемогти. Українці мають перемогти».
«Якщо Верховний Головнокомандувач публічно каже про неможливість перемогти ворога, – пишуть нинішні володарі людських думок, – то він не лише констатує відсутність у нього розуміння того, як здолати ворога, а й демотивує військових, які в шоці від подібних заяв та перспектив».
І вже в будь-якому разі ті слова нашого гаранта знівелювали позитивний імпульс у суспільстві, який викликав напередодні виступ командира Третього армійського корпусу бригадного генерал А. Білецького про перші успіхи «Вівальді» – контрнаступу українських військових, яке він очолює.
Адже, за його словами, ЗСУ ліквідували так звану північну клешню – вороже вклинення в українську оборону, яке могло обернутися частковим оточенням поясу «пояс фортець» Донеччини – міст Слов’янська, Краматорська, Дружківки й Костянтинівки – ключового вузла захисту регіону.
Правда, ще суне «південна клешня», що мала би зімкнути те кільце, але, як зазначив керівник «Вівальді», то лише перша стадія операції, названа ім’ям відомого композитора, і вона, як і його скрипковий оркестр – «Пори року», теж матиме кілька етапів.
Безумовно, що то значна перемога української зброї – принаймні і як удар під дих Путіну перед першими за період від 24 лютого 2022 року триденними виборами до Держдуми РФ, які стартували 18 вересня і закінчаться 20-го і про які багато говорили як про такі, що розв’яжуть Кремлеві руки в оголошенні загальної мобілізації на Московії.
Але В. Зеленський умудрився зіпсувати її чималий інформаційний позитив для України на міжнародному подіумі.
На жаль, останнім часом чи не все з того, що каже й чинить наш (не)гарант, котрому, за даними соцдослідження від КМІС, оприлюдненими днями, не довіряє вже 41 відсоток опитаних, нагадує балаган і буфонаду.
Візьмімо хоча б Carpathian 8 – саміт на Буковелі глав держав і представників бізнесу всіх восьми країн карпатського регіону, що стартував синхронно з виборами до Держдуми.
Нагадаємо, що свого часу Володимир Олександрович піарив його як форум, проєкт заснування якого буцімто підтримали президенти і прем’єри всіх означених країн.
Тож насамперед нашим ура-патріотам згірчило вже те, що на численних фотоілюстраціях заходу відсутні лідери Чехії, Словаччини й Угорщини.
По-друге, видно було й на обличчях керівників Івано-Франківської обласної ради, які взяли участь в економічній панелі форуму, на тих світлинах – написано, як мовлять, чорним по білому, – що міра гламуру тут значно перевищує коефіцієнт корисної дії.
Звісно, сумно не лише від того – щоби взяти участь у цьому дійстві на Івано-Франківщину екстрено подалися керівники столичних міністерств та відомств і головні дійові особи парламенту.
Ясна річ, те, що вони наче бурею зірвалися, було продиктовано суворою необхідністю: щоби заповнити місця у глядацьких залах і апартаменти, зафрахтовані на значно більшу кількість гостей з-за кордону, ніж їх прибуло.
Дарма що це спричинило певний колапс в управлінні державою – зокрема скасували «годину уряду» в Раді, на якій зазвичай обговорюють насущні питання-проблеми з життя суспільства, а народні депутати взяли тритижневу паузу у своїй діяльності, хоча лише місяць тому повернулися з літніх вакацій.
Водночас наплив «столичних мігрантів» спричинив численні затори на відповідних автошляхах, що викликало нарікання жителів нашої області.
«Сьогодні, 18.09, 16.33, на трасі «Івано-Франківськ – Яремча» багатокілометрові корки!!!», – зафіксував для історії цей момент із літопису новітньої Української держави у своєму фейсбуці зокрема голова Кола старійшин Івано-Франківщини Євген Романишин дорогою до своєї вітцівщини в Татарові. – Стоїмо більше години. Кажуть, десь їдуть президенти, тому піддані ізгої мають чекати. Повна зневага «української влади» до українців».
Сумно й через те, що слухаючи В. Зеленського, котрий оповідає про Карпати як новий економічний двигун України мимоволі згадуєш американський телесеріал 2014–2019 рр. «Мадам Держсекретар», що доволі пророче змалював майбутню повномасштабну війну РФ проти України.
Бо там, у передостанніх кадрах згадують і карпатські гори як останній бастіон оборони України від московитів – точніше, партизанської війни останніх українців на чолі з одним із головних героїв телестрічки – Зелінським.