Деструктивні акценти в контексті мирних перемовин щодо війни в Україні.
Тиждень минає під супровід коментарів до такої резонансної події, як відновлення на геополітичному подіумі переговорів щодо війни на наших землях.
А також на тлі розгортання чергової антикорупційної операції НАБУ й САП «Карфаген» – з викриття посадовців Офісу Генпрокурора, котрі прикривали діяльність шахрайських кол-центрів, хоча зрозуміло, що кульмінацію в цьому сюжеті ми вже пройшли.
Інакше кажучи, наразі не відбулося нічого, більш колізійного, хоча знакового здійснилося чимало – про дещо з того й повідаємо нижче…
Мабуть, найбільш влучно про недавні візити місіонерів миру – американських спецпосланців С.Віткоффа та Д.Кушнера – до Москви й Києва, написало британське видання The Telegraph 8 вересня.
«Нині не час полегшувати життя В. Путіну, – йдеться в його редакційній статті. – Вимоги до російського диктатора мають бути жорсткими і його слід змусити заплатити за завдану шкоду, замість того щоб тиснути на Україну».
Проте у президента США і його місіонерів наразі не виходить «закінчувати» велику війну в Україні в інший спосіб, окрім того, щоби вимагати від Києва йти на територіальні поступки агресорові.
Схоже, не дуже допомагає Вашингтонові в тому – чиненні тиску на Президента В. Зеленського таким ультиматумом – і діяльність незалежних від українського владного Олімпу НАБУ та САП, які вже провели цілу низку антикорупційних спецоперацій.
Зокрема за проміжними підсумками «Карфагену» «замкли», як мовлять у галицькій глибинці, з можливістю вийти під заставу лише «Канцлера», котрий координував той «дах», та його «Музу».
Більшій же рибі, яка могла стати й містком до ще вищих ешелонів суспільної ієрархії, образно кажучи, вдалося наразі вийти сухою з води, точніше – вислизнути зі снастів антикорупційних прокурорів.
Замішані в тому за версією розслідувачів – голова Одеської ОДА Сергій Кіпер та перша заступниця генерального прокурора Марій Вдовиченко, чиї рідні, до речі, посідають високе соціальне становище в РФ, а також сам генпрокурор Сергій Кравченко – добровільно подали у відставку.
У детективів так і не знайшлося доказів їхньої причетності до «кришування» кол-центрів – достатніх для оголошення їм підозри.
І це дуже нагадує одну грузинську побрехеньку. Ту, де два приятелі обговорюють лихо, що сталося з їхнім спільним другом. А того знагла розбив лівобічний параліч. «Уявляєш? – перелякано каже один. – Лівий нога відняло, лівий рука не працює…». «А що з членом?» – перепитує другий. «Встиг відвернути праворуч», – полегшено зітхає його візаві.
Отак і головні фігуранти «Карфагену» встигли «відвернути праворуч» від стрімкого кримінального провадження своє найдорожче, важливіше для них і за їхню репутацію, – свободу і статки.
Втім, суспільний шал навколо цієї оказії вже поступово вщухає. Тоді як інтерес до можливості мирного врегулювання в Україні поступово набирає обертів.
Причому підживлюють його не лише чиїсь обнадійливі заяви, а й висловлювання протилежного змісту.
Наприклад, В. Зеленський сподівається до кінця вересня, тобто після виборів у РФ 20-го числа, мати зустріч у США, під час якої «маємо вийти на перші результати щодо таких перемовин», як сказав він на пресовій конференцій з прем’єром Канади Марком Карні, котрий побував у Києві.
Проте на засіданні цього тижня Контактної групи з питань оборони України у форматі, уже 36-го з початку великої війни в нашій державі, заступник міністра оборони США з питань військової політики Елбридж Колбі закликав партнерів готуватися до війни на роки.
«Країни НАТО та демократичний світ мають готуватися, по-перше, до складної зими, через яку доведеться пройти Україні, по-друге, до посилення градусу гібридної війни Росії проти європейських країн, по-третє, до того, що військові потреби України зберігатимуться доволі довго, бо ми нині не можемо передбачити, коли закінчиться ця трагічна бійня», – визнав він.
І це, за його словами, ще не вичерпний перелік викликів, а лише базовий.
Майже в унісон із ним виступив на публіці й колишній посадовець Пентагону та нинішній директор із питань аналізу політики в організації «Близькосхідний форум» Майкл Рубін.
Він навіть пішов далі, бо у своїй публікації на 19fortyfive.com під промовистою назвою «Якщо Путін розширить війну в Україні на територію НАТО, Росію потрібно розвалити» аналізує можливість остаточного демонтажу РФ орієнтовно на п’ять держав.
Причому, наголошує експерт, у разі розпаду Росії Україна, Фінляндія, Польща, Японія й інші країни – хто подать «відповідну заявку» – зможуть повернути свої території, загарбані свого часу московитам.
«Доки Росія залишатиметься єдиною як держава, миру у світі не буде», – констатував він.
Та поки на міжнародному рівні ділять шкуру ще не вбитого ведмедя, на самій Московії активізують прогнози про незабарний розпад України на три частини.
Передбачають загалом утворення Новоросії (схід і південь нашої держави), збереження, власне, Україну (центр і північ), та альянс західних областей із невизначеним статусом, але під «протекторатом» чи то Євросоюзу, чи відомого тріумвірату – Румунії, Польщі та Угорщини.
Правда, цього тижня в пророцтвах, згенерованих у Росії, з’явився і свіжий струмінь – оновлений варіант, де замість Новоросії виникне «Великий Ізраїль» або ж «Небесний Єрусалим».
Власне, про це починали твердити деякі українські й російські маргінальні радикали відразу після анексії Криму Росією 2014-го.
Але тепер цю версію подають під панслов’янським «брендом», відповідно до якого Захід руками самих українців і росіян довершує ліквідацію колись гігантської слов’янської етноцивілізації, що посідала всю Євразію (вкупі з Піренейським півостровом) й навіть північну Америку.
А її осердя – Північне Причорномор’я – заселять «онуки Мойсея», бо, мовляв, це саме та земля, що «тече молоком і медом», обіцяна їм їхнім біблійним Деміурго