«А влада усміхається – кричіть. Уже ж ніхто нікого не почує»
Робочий тиждень на Прикарпатті минув під «акомпанемент» вибухів через повітряні удари ворога по нашому регіону.
Кілька разів протягом доби 8 – 9 жовтня московити бомбили Івано-Франківськ реактивними «Геранями» – вбили містянина й завдали пошкоджень різним будівлям.
Як уже не раз писав Анонс-Контракт, упродовж жовтня – грудня росіяни нарощуватимуть удари по всій Україні, а не лише по тій частині, яка ближча до лінії бойового зіткнення.
В опублікованими днями на сайті Радіо Свобода планах Кремля щодо тотального руйнування мережі енергогенерації та житлово-комунального господарства України серед «пріоритетних міст» для цього – й обласний центр Прикарпаття.
Що протиставимо таким планам, покликаним не лише спалити нас «вогнем із неба», а й заморити голодом та ще й заморозити?
Президент В. Зеленський заявив, що Україна готується відповісти на чергову хвилю російської ескалації і просить партнерів про підтримку щодо ППО.
Зокрема він знову публічно закликав США допомогти Україні захистити своє небо через дозвіл використання системи Starlink для ударів по території РФ.
Він навів приклад Ізраїлю, який під час активної фази недавньої війни з Іраном завдяки Starlink цілком контролював повітряний простір над ворожою країною.
«Допоможіть нам захистити небо та домінувати там, – прохав глава України. – І тоді Путін сяде за стіл перемовин. Бо розумітиме, що інакше втратить усе за якихось два-три місяці».
Він також додав, що наразі Китай наближається до створення альтернативи Starlink, яку передасть Росії, і тоді в РФ «таке домінування може бути».
Але то, схоже, був голос волаючого в пустелі – ніхто із «сильних світу цього» не хоче капітуляції РФ.
Втім, за даними The Kyiv Independent, Москва вже запропонувала Вашингтонові скасувати низку санкцій, накладених на Росію в обмін на припинення ударів по енергосистемах України.
Відповіді зі США наразі немає, оскільки переговори на різні теми між Білим домом і Кремлем, свіжий цикл яких триває чи не з перших днів жовтня мають непублічний характер.
Як промінь якоїсь надії – 9 жовтня на ці перемовини прибула на відповідне запрошення й українська переговорна делегація
Відомо, що адміністрація Дональда Трампа активно тисне як на Київ, так і на Москву, щоб досягти принаймні часткового «енергетичного перемир’я» та безпеки судноплавства у Чорному морі до настання зими.
Проте наразі виходу немає, як заявив держсекретар США Марко Рубіо одному із грецьких медіа під час свого європейського турне цими днями.
За його словами, війна Росії проти України перебуває «у стратегічному глухому куті», а її завершення дипломатичним шляхом «недосяжне», оскільки Москва вимагає повного контролю над Донбасом, а Київ відкидає ці вимоги.
Речник Кремля Дмітрій Пєсков заявив, що Кремль погоджується зі словами М. Рубіо, що ця війна – у «глухому куті». І додав, що саме дипломати повинні знайти шляхи просування до миру…
За такого характеру бойових дій, які маємо нині на своїй території, поняття «тил» стає дедалі більш відносним.
Як і поняття «фронт» – передова нинішнього російсько-українського збройного протистояння давно пролягає не лише через населені пункти й лісопосадки на сході нашої держави.
Що це справді так, переконуємося чи не кожного дня.
І не лише через постійний повітряний терор Москви проти України – днями лише в самих Прилуках на Чернігівщині загинуло більше двох десятків невинних людей унаслідок влучання балістичної ракети в житлову багатоповерхівку, а в Краматорську на Донеччині бомбовий удар по зупинці громадського транспорту та рейсових автобусах забрав життя 30 осіб…
Цього тижня увиразнився й чи не головний розлом у нашому суспільстві – через нечувану-небачену досі суперечку між «голубами миру» і «яструбами війни».
Тон цього суспільного дискурсу задав народний депутат Олексій Гончаренко – він виступив із «формулою миру» (відмовитися від вступу до НАТО, надати російській мові статус мови національної меншини…), яку в суспільстві нарекли «капітулянтською позицією».
«Маємо воювати до останнього», – опонувала йому відома Марія Бєрлінська.
Війна триватиме й далі без жодних компромісів із ворогом, як запевнила видатна можновладниця Ірина Верещук, одна з осіб, відповідальних за розмінування 2021-го мостів та інших переходів із окупованого Криму на материкову Україну, що посприяло московським агресорам уже 24 лютого 2022-го безперешкодно дійти до Херсона.
Власне, дискусії точаться й дотепер із перемінним успіхом і, певно, триватимуть і наступного тижня.
Зрозуміло, що маємо в цій оказії – «параді голубів миру», в якому крім Гончаренка взяли участь і такі одіозні особи, як Гетьманцев, Терехов, Арахамія, – російську інформаційну кампанію.
Недарма ж стартувала вона чи не відразу після виступу Путіна на Валдаї 1 жовтня.
Інша річ, що цей прецедент, як і бурхлива реакція на нього, лише сприяють поглибленню й розширенню головної лінії розлому в суспільстві.
Тим часом «Київський режим» як не йшов на дорослу розмову із українським народом про війну та долю нашу й нашої держави, так і далі не йде, хоча потреба такого діалогу стає вже кричущою.
Дисонанс ситуації і в тому, що «голубів миру» затаврували ганьбою, а різні соцопитування засвідчують: більшість громадян України за те, щоби припиняти бійню на наших землях не лише стійкістю в обороні на фронті чи наступальними операціями типу «Вівальді», про яку ми розповідали.
Принаймні в оприлюднених Київським міжнародним інститутом соціології результатах свіжого опитування маємо зокрема й таке: на запитання «Допускаєте чи ні проведення зараз перемовин з Росією для закінчення війни?» відповіли «так» 75 відсотків опитуваних.
Тим паче, що поетапні плани припинення бойових дій в Україні пропонують інші держави (цього тижня з такими накресленнями виступила Індія), не байдужі до того, що нині густо ллється кров військових і цивільних українців.
Інакше, як видається, за кілька років і справді чого доброго «тіло й душу ми положим» – ляжемо трупом від Сяну до Дону (хто не встигне втекти), а наші споконвічні землі на сході посядуть і нащадки андрофагів із півночі, і безземельні й кочові народи з півдня, а на заході – найближчі сусіди.
Якщо й далі нас не чекає нічого іншого, ніякого, більш притомного сценарію розвитку подій, опріч посилення й посилення взаємного обміну повітряними ударами між Росією й Україною.
Звісно, така перспектива – з розряду вкрай похмурого горору. Але логіка впертих дій Москви, яка давно поставила всю РФ на військові рейки, й бездіяльності чи безпомічності в тому контексті офіційного Києва, який розривають ще й корупційні скандали, диктує й таку можливість…
«А влада усміхається – кричіть. Уже ж ніхто нікого не почує», – пророче написала недавно знана поетеса Ліна Костенко.
Та в все ж відрадно, що в Києві побував канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, попри те, що російський МЗС порадив іноземним дипломатам не відвідувати Україну з огляду на бомбування її території.
Він визнав, що найближчі тижні будуть вирішальними для України, сказав, але й заявив, що Берлін готує додатковий пакет військової допомоги Україні орієнтовно на мільярд євро та виділяє ще 350 мільйонів на відновлення й захист української енергетичної структури.
Промовистою відповіддю на спроби Росії залякати іноземних дипломатів і змусити їх залишити українську столицю став і візит до Києва Військового комітету Альянсу в повному складі (представники всіх 32 держав НАТО).
Це перший приїзд комітету до України за вісім років, і він, по суті, теж засвідчив підтримку України з боку НАТО.
Гірко лише через те, що на цьому тлі самим киянам наполегливо рекомендують покидати місто й рятуватися.