Статистика прикольна штука. Інколи за висловлюваннями посадовців й певними статистичними даними можна вичислити певні цифри.
Ніхто достеменно не знає, скільки ж народу в Україні отримує мінімальну зарплату. Деякі “оптимісти” стверджують, що її не отримує практично ніхто, тому тим, що уряд України заморозив підняття мінімалки на три роки, можна не перейматися, адже постраждає не так вже й багато населення.
Ну, так – ті хто працюють в приватників й офіційно отримують мінімалку, решту добирають “в конверті”. Та й приватникам не вигідне підняття мінімалки, бо тоді доводиться платити більше податків.
Але значна частина населення, так звані бюджетники, виживають саме на мінімалку. І саме – виживають.
Чому, не зважаючи на ріст цін, мінімалку не піднімають. За підрахунками Міністерства фінансів, якщо цього року збільшити показник мінімальної заробітної плати на 100 грн, то видатки державного бюджету зростуть на 5,3 млрд грн. Тобто, якщо підвищити мінімальну заробітну плату, наприклад, на 1 тис. грн – до 9 тис. грн, то це буде більш ніж 50 млрд грн видатків бюджету.
Те, що за колишнього міністра оборони Рєзнікова в повітрі розчинилося (а насправді осіли в чиїхось, не будемо показувати пальцем, кишенях) 34 мільярди й ніхто не поніс за це покарання – то дрібничка. А про скільки мільярдів ми не знаємо.
Але тут інше. Не можна людям підвищити мінімалку. До слова, зараз це всього лиш 5 800 гривень на руки. При теперішніх ціна на все – це за межею бідності.
То ж скільки люду в Україні на мінімалці (тобто за межею бідності)? Беремо цифри озвучені міністерством й після простих арифметичних дій отримуємо цифру в 4,5 мільйони громадян.
Згідно статистичних даних в Україні 11,7 мільйонів економічно активних осіб, з них працюють близько 9,3 мільйони. Тобто фактично половина працюючих громадян отримують мінімальну зарплату. І саме їх уряд кидає в прірву подальшого зубожіння. Це навіть не рабство, це щось гірше, чому й назву не одразу придумаєш.
А чого дивуватися? Доларові мільйонери та мільярдери біля владних корит глибоко в носі мали населення, яке вони безбожно грабують навіть під час війни. Ситий голодного не зрозуміє, зате спокійно пошле помирати.