Зараз безліч списів ламається навколо прийняття української ідентичності.
Я не буду філософствувати на цю тему. Лише покажу декілька українських прикладів зміни ідентичності у російській імперії.
Феофан Прокопович, автор терміну Росія, композитор Чайковський , граф Разумовський, який породичався з царською родиною, секретар Катерини ІІ Безбородько….Або більш сучасний приклад – генсек Хрущов та багато інших великих і звичайних українців, які служили царю та імперії…
Всі вони прийняли імперську ідентичність. Напевно, для них воно було того варте, бо виносило на вершину імперської піраміди чи добробуту.
А є протилежні приклади, коли люди інших національностей приймали українську ідентичність, а разом із нею долю нашого народу.
Росіянин Микола Хвильовий. Справжнє прізвище Фітільов. Думаю історію цього великого українця переповідати не треба. Відомий всьому світу славіст і мовознавець Юрій Шевельов за народженням Шнайдер, Агатангел Кримський, походженням з литовсько-татарської сім’ї, один з батьків Української академії наук, засуджений за український націоналізм, граф Андрей Шептицький, з давнього українського роду, який у ХІХ сторіччі був сполонізований, а сам митрополит народився вже у католицькій, ще й франкомовній сім’ї. Він міг обрати будь яку ідентичність, але вибрав українство. Ерцгерцог Вільгельм фон Габсбург , полковник українських січових стрільців, який повністю прийняв українську долю. Росіянин Дмитро Донцов, ідеолог українського інтегрального націоналізму, вірменин Сергій Параджанов режисер фільму Тіні забутих предків, який входить у 20 ку найкращих фільмів всіх часів і народів. Був засуджений за український націоналізм. Перелік, зрозуміло, далеко не повний.
Але , думаю, достатньо. Вигодою не можна пояснити їх вибір. Швидше за все це була місія . На той час нездійсненна, бо кожен з них був наодинці у своїй борні з імперією.
Всі вони присвятили своє життя українській ідеї, яка вже перемогла. Як і їх місія.