Музей Сучасного Мистецтва в Каунасі. Чи не остання споруда часів есесеру початок 80-х рр.
Тоді трансавангард ще гуляв світом. Художня галерея Мікалоюса Жилінскаса ( Mykolo Žilinsko dailės galerija ). Доля цього мільйонера була подібна до історії Сороса, що теж втікав від совєтів. Тільки Жилінскас став меценатом і колекціонером.
Музей є відділом Національного художнього музею імені М. К. Чюрльоніса . Більшість експонованих робіт були подаровані цим Жилінскасом, який роками скупляв мистецькі шедеври по світу для Литви і врешті подарував все рідному Каунасу.
Оскільки Державний музей не міг експонувати і утримувати таку кількість робіт той же Жилінскас профінансував конкурс на новий сучасний музей. Врешті конкурс виграла група, де ідея належала, на здивування всіх чиновників від спілок і влади, недавньому студенту архітектури Саулюсу Юшкісу.
Пізніше в 2002р. він створив пам’ятник самоспаленому Каланті на Лайсвес алеї . Тоді ще радянський литовський комітет мусив прийняти результат такого конкурсу. У галереї зберігається колекція з 1683 творів мистецтва, подарованих Миколасом Жилінскасом місту Каунас між 1974 і 1988 роками.
У 1978 році на вулиці К. Донелайтіса було збудовано нову картинну галерею для розміщення колекції й споруда була зведена з левиною долею коштів того ж Жилінскаса.
Нам пощастило побувати в галереї за який тиждень до відкриття. Там я вперше побачив Пінтуріккіо, Рубенса і Тернера. Оскільки Жилінскас продовжував дарувати нові роботи, виникла потреба в новій, більшій будівлі галереї, яка згодом відкрилася 30 червня 1989 року.
Нову галерею було відкрито на площі Незалежності (поряд з Лайсвес алеєю (архітектори Саулюс Юшкіс, Євгеніюс Мілюнас, Кястутіс Кіселюс,). У 2020 році постмодерністську будівлю галереї було внесено до Реєстру культурних цінностей .
Цей музей з’явився в той же рік, коли розпочались бієнале «Імпреза» в Станіславі. Ще у 1987 році ми з З.Соколовським і П.Дроб’яком влаштували виставку фото і живопису в Будинку архітектора в Каунасі.
Тоді там вже функціонував Музей Фотографії, тоді й прийшли перші мрії та версії створення подібного музею у нас, що потім лягли в основу Меморандуму 1989р. про МСМ в Станіславі.
Це був час «Саюдісу» і «Руху». І такі наші стосунки з архітекторами і реставраторами Литви були незаперечним джерелом сміливості в подальших діях.
(Фото дев’яностих років)