Навіщо світу Станіслав?! Що важливого несуть світу “послання” від Міста? Що є «святинею» для Станіслава? Святиня – це не про релігію, це про місця, що генерують сенси. Країни, міста, народи мають святині – це місця, що визначють сенси (країни, міста, народів…).
Львів має Замкову гору, Святоюрський пагорб, насичену археологію землі, як в місті так і навколо, Личаківський цвинтар…
Київ має Софію, Лавру, Дніпро, Аскольдову могилу, горби і пагорби що несуть сакральні речі…
Рим, Париж, Одеса, Мадрид, Афіни, Лондон, Стамбул…. Навіть найменші містечка мають щось одне – непорушне, те що надає смислів і сакральне. Містечка в Карпатах мають своє – сакральні гори, річки, скелі, каміння… часом святі місця.
Що таке є в Станіславі? Невже топографічну і логістичну близкість до рекреаційного гірського регіону можна вважати сенсом цього Міста? Смішно. Що в Станіславі визначає сенс? Не плутати з просто історичними спорудами, чи визначними місцями. Навіть на державному рівні ми маєм реєстри пам’яток різних категорій, а переліку т.зв. Святих місць у нас немає.
Мабуть в Станіславі – це сама долина між горбами і річкою (роздвоєною), пагорб Середмістя зі старим розплануванням, де закладений сенс самоврядності, демократії, космополітизму і мілітарності, Міський цвинтар (не Меморіальний сквер, а власне Цвинтар… достатньо занехаяний), легенда про Потоцького, що плугом накреслив Місто… Навіть колишній Шпиталь який лукаво намагаються назвати як завгодно аби лише не звучало ім’я засновника Міста.
Я не можу назвати більшого. Катастрофа, що настала з Містом після Другої війни (голокост, виселення практично всіх, руйнації, перейменування…) здається долається тепер радикальним розширенням, механічним демографічним наповненням і будівництвом, але яке не несе філософського сенсу. З’являється на світ Божий якийсь новий організм, що не носить ознак сакрального послання світу. Невже просто мотель при дорозі? Навіщо світу Франківськ?
Справжня стратегія – це мала бути сакральна ідея створення чогось, без чого світ не міг би обійтись. Так чи інакше всі гасла носять просто плакатний характер, який не несе послання. А шкода.
Можна створити нове місто як Сингапур, Чандігарх, Гонконг, Канберра… Нове, зі зрозумілим посланням. Забути дрібниці недавньої, втраченої , неглибокої 350-річної історії і таки нарешті визначитись. З новими, сакральними, значимими сенсами. І на це прийде все решта. А тому поки що все розчиняється в тумані неосмислених пристрастей і примх з неокресленим сенсом Міста для Світу.
Може варто задуматись про це перед тим як конструювати будь яку Стратегію?
Ігор Панчишин
ілюстрація – картина автора