І знову скандал, і знову з церквою.
На цей раз йдеться про знищення клумб та закладення тротуарною плиткою території біля храму на куті вулиць Грюнвальдської та Василіянок.
Втім, за церковників вступився міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків і повідомив, що Свято-Троїцький кафедральний собор звернувся до міської ради з листом про те, що вони хочуть власним коштом облаштувати територію та встановити дитячий майданчик.
Але чи дочекалися церковники дозволу, чи ні, наразі невідомо, бо вони відмовляються показати і дозвіл і проектну документацію. Не виключено, що щось там оформляється заднім числом.
Тим часом за адресою вулиця Шевченка,16, діячі вже УГКЦ дали вказівку вирубувати дерева, на території, яку їм передали. Підозрюю, що знову ж таки самовільно. Навіть совєцька армія, якій за часів СРСР належала ця територія, цього не робила.
Зрештою, в мене виникає питання. Для чого в Івано-Франківську стільки всього релігійного. Нє, якби зупинилося на тому, що вже є, то вже най би було. Але церкви ростуть як гриби в Карпатах.
Оно на Валах зводять здоровенний храм, хоча за сотню метрів від нього є церква на території Монастиря сестер-василіянок, а якщо пройти вулицю Шопена то через дорогу буде вже згаданий Свято-Троїцький кафедральний собор, від якого, пройшовши вулицею Мулика, можна за п’ять хвилин ходу потрапити до церкви Святого пророка Іллі.
Якщо ж з Валів іти в інший бік, то за п’ять хвилин ходу опинитесь біля собору Покрови Пресвятої Богородиці (“голуба” церква), а ще через три біля Катедрального собору св. Воскресіння. Ще якихось 10 хвилин ходу і ви в церкві біля пологового – Церква Різдва Пресвятої Богородиці, ще сім хвилин і ви в церкві Різдва Христового на вулиці 100-річчя Червоного хреста. Я промовчу про каплички, бо як написав Андрухович “каплички – це крок углиб України”.
Питання чому так, в мене не виникає, бо причина відома – черговий священник хоче мати окрему парафію. Має можливість – пробиває будівництво. Питання в тому, а чи є сенс, адже, за великим рахунком Богові церква не потрібна. Він був до неї й буде після неї.
Але церкви будуються, бруківка стелиться, церква звільнена від більшої частини податків, як ото податок на нерухомість, податок на пожертви, ПДВ, тощо. Має пільги на комуналку.
А парафіянам держава податки підіймає, як і ціни на комуналку. Одні жирують та будують, інші затягують паски.
Не шукайте в цьому світі справедливості. Її нема ні у владних кабінетах, ні в церкві.