Польський міністр оборони не знайшов нічого кращого, як публічно обуритися використанню українськими військовими червоно-чорного прапора на польських БТР «Росомаха» у складі ЗСУ на фронті.
Зіграв на темі «історичної війни Польщі з Україною», ще більше підняв градус неприйняття України в польському суспільстві, здобувши на тому порцію дешевої популярності. При цьому його зовсім не цікавить, де саме ця польська техніка використовується, і які задачі виконує. В тому числі, стримує російські орди подалі від польського кордону.
Чомусь згадалося, як Вінстон Черчілль, один з найбільших антикомуністів в історії, в Другу світову поставляв британську військову техніку в Радянській Союз. І при цьому не оборювався в «Таймс», що на ній малювали радянську комуністичну символіку. І жоден інший британський міністр чи генерал так само. Бо на відміну від нинішніх політиків мислили на перспективу і добре розуміли, яку роль радянська Червона армія грає в антигітлерівській коаліції та обороні Великої Британії.
Повертаючись до польського міністра не варто казати про недалекоглядність поляків – в своїй історії вони її ніколи не мали. В їхній парадигмі все чітко та зрозуміло: Польщі потрібна слабка Україна, куди можна буде збувати польські товари, отримувати звідси дешеву робочу силу та нав’язувати своє світоглядне бачення. Теоретична українська поразка у війні для них сприймається не через тезу «Польща стане наступною жертвою Росії», а як можливість чужими руками прибрати потенційного конкурента на роль регіонального лідера.