Ну, ось. Можна сміливо констатувати, що до антиукраїнської коаліції в Європі (Угорщина-Словаччина- Сербія) успішно додалася й Польща. Найбільш близька ментально та історично до українців держава.
Якщо глянути на карту Європи, то ми побачимо, що Угорщина, Словаччина та Польща – це три з чотирьох країн з якими межує на своїх південно-західних кордонах Україна. Лишилася лише Румунія, яка ціною певних зусиль уникла обрати на останніх виборах проросійського політика.
А от Польща обрала. Бо попри белькотіння Навроцького про якусь там російську пропаганду, якій, начебто, піддалися українці, прославляючи Бандеру (що само по собі є абсурдом), саме він є гучним рупором російської пропаганди в Європі.
Бо що головне в російській пропаганді? Правильно – антиукраїнська істерія. Це саме те, чим займаються зараз і польський президент, і польський уряд, і польський Сейм.
Що ж, політично нападати на країну, яка вже четвертий рік веде кровопролитну війну з найбільшою світовою загрозою – це бути союзником цієї світової загрози, бути союзником путіна і росії, і нести разом з росією відповідальність за обстріли українських міст, за руйнування, за смерті цивільних українських громадян.
Ці три держави фактично відрізають українцям вільний проїзд в інші європейські країни. Українці тепер будуть піддаватися ще більшим приниженням та знущанням зі сторони польських прикордонників та митників, ніж це було до цього. Захочуть пропустять, а не захочуть розвернуть назад в Україну.
Навроцький вибрав дуже “слушний” час, щоб витягти з-під історичного пилу засмальцьовану карту зіткнень між українцями та поляками, які трапилися 80-ть років тому. При цьому президент Польщі, якось забуває, що і українці, і поляки, які тоді кришили одне одного на кавалки, були громадянами Польщі, власне, як і Степан Бандера, якого Навроцький називає терористом і бандитом, забуваючи, що то саме Польща не змогла дати лад своїм громадянам.
Щодо російської пропаганди, то в часи СРСР ми якось не вивчали в школах нічого про Волинські події, про операцію “Вісла”, про етнічні чистки, які проводили поляки серед українського населення, про пацифікації. Зате полякам у школах в соціалістичній Польщі вливали у вуха антиукраїнську пропаганду російського приготування, висвітлюючи події тих часів так, що винними в них були виключно етнічні українці.
Як бачимо, це дало свій результат. Поляки не бачать й не хочуть бачити десятки (якщо не сотні) тисяч закатованих росіянами та їхніми польськими посіпаками поляків. Вони про це якось сором’язливо забули, як і забули польський літак з усією польською владною верхівкою, який підірвали російські спецслужби під Смоленськом. Для чого їм про це говорити й згадувати, адже це заважатиме їм лізти під крило московії та насолоджуватися “прєлєстями” рускава міра.
Вони якось успішно не бачать, що досі живі лише завдяки героїчним українцям, які вже четвертий рік, сплачуючи власними життями, тримають подалі від Польщі кривавого монстра. В тому числі і під червоно-чорними прапорами, які Навроцький хоче прирівняти до нацистських символів. Якось знову забуваючи про дружбу Пілсудського та Гітлера. Пілсудський для поляків героїчна особа, але ж саме він дав вказівку провести каральні акції проти українців (так звана “пацифікація”) та інших національностей. Але ж Україна не вимагає від поляків знести пам’ятник Пілсудському у Варшаві. А може варто?
P.S. такий історичний факт – після захоплення Польщі, Гітлер наказав виставити почесну варту біля гробівця свого друга Пілсудського.
На фото: німецької посол у Польщі фон Мольтке (ліворуч), диктатор Пілсудський, імперський міністр пропаганди Й. Геббельс та польський міністр закордонних справ Бек.
Володимир Мулик