З певною заздрістю читаєш про те, що Ірландія стає привабливою для митців, оскільки з 2026 року запроваджує постійну програму базового доходу для митців, яка надасть їм $1500 на місяць без додаткових зобов’язань.
Пілотний проєкт стартував ще в 2022 році. Тоді виплати змогли отримувати 2000 митців різних жанрів.
У бюджеті Ірландії на 2026 рік закладено кошти на продовження програми. Відповідно кількість представників культури, котрі отримуватимуть виплати, зростатиме.
Власне, це був пілотний проєкт, який мав завершитися в 2026 році, але міністр культури, комунікацій і спорту Ірландії Патрік О’Донован підтвердив, що уряд працює над створенням постійної версії програми.
В Ірландії вважають, що фінансова підтримка допомагає зменшити професійний стрес і сприяє професійному зростанню, що позитивно впливає на психічний стан митця.
Як художник, я б не став сперечатися з цим твердженням.
Ви спитаєте до чого це я? Та до того, що минулої неділі в Україні відзначали День працівників культури. Представники влади і міської, і обласної, й ІФОДА дуже гарно піарились на тому, як вони вітали представників культури й вручали їм грамоти. Грамоти!
Особисто я вважаю вручення грамот чумним пережитком совка, коли, замість того, щоб заохочувати працівника матеріально, його намагалися заохочувати морально, тикаючи в руки такі грамотки. “На, тішся, й цінуй те, що на тебе бодай звернули увагу” – мало б бути написано на цих папірцях.
Всі мої грамоти, які мені вручали протягом мого життя, я просто повикидав. Рамки залишив. Так, не оцінив я увагу начальства. Отакий я невдячний.
Без усякого сумніву, чиновники вищого рангу від культури свої чималі премії стопудово отримали. А рядовим – грамоти. Ну, комусь тикнули ще якусь місцеву медальку з пластмаси.
Бо одне діло дійсно перейматися культурою держави, а інше діло язиком молоти. У нас оно ціла обласна рада хоче в Спілки художників будівлю відібрати. Ну, справедливості ради, не ціла, але для того, щоб прийняти рішення й передати будівлю художниками, не вистачає десяти голосів. Професійний стрес, кажете?
Можна говорити багато красивих слів, вітаючи працівників культури і, при цьому, нещиро посміхатися, лицемірити й брехати про те, як влада цінує культуру. Насправді ж для влади розвиток культури не має жодного значення.
Ми ж не в Ірландії.
Володимир Мулик