Ото всі пишуть про Гераскевича і його шолом. Ну, шо тут скажеш. Молодець, не прогнувся. А те що зняли зі з змагань, то таке.
Власне, про змагання. Всякі там ріжні спартсмени його теж підтримали. Ну, там лапками з написом помахали. З таким маленьким, щоправда, що здалеку й не розгледиш. Інші он шоломи власні то вдягали, то знімали й вгору підіймали.
А я от думаю. А слабо було всім тим олімпійцям, котрі на словах підтримали Гераскевича, в спішному порядку виготовити подібні шоломи й вийти в них на змагання. Навіть там де ті шоломи наче й не дуже потрібні. У фігурному катанії, наприклад.
Ну, бо коли всі заодно, то ніякий МОК ніц не міг би зробити. А так шо виходить? Гераскевича вигнали, а ми похлопали його по мужественному плечу в знак підтримки й гайда далі ублажать МОК.
От пам’ятаю у нас в школі, коли я вчився в 10-му класі. Для маладих зносочка – тоді це був випускний клас. Так от, вирішили нашого однокласника Васю виключить з комсомолу. За що? Взяли його мусора, коли він бомбив вночі ларьок. Але то таке.
А в ті давні часи, коли тебе виключали з комсомолу, то це було рівноцінно виключенню з життя. Ну, не зовсім, а наполовину. До інстітута ти вже б не поступив. Ще там якихось вкусняшок недоотримав.
Так ось. Зібрали комсомольські збори класу і ставлять на голосування питання про виключення Васі зі славних рядів ВЛКСМ. А клас голосує проти. Заучка по виховній роботі аж зблідла, комсорг школи охрініла, директор випав в осад. Лише класний керівник Леонід Іванович задоволено посміхався в рукав.
Як нас не ламали, як на нас не тиснули, але Вася в комсомолі залишився. З доганою, але залишився.
До чого я це? А могла ж і вся українська олімпійська збірна змагання покинути, бо ж медалі не головне. Принаймні оголосити про намір. Всі разом дружньо зробити демарш. Без ниття “я ж роками тренувався” і т.д. Бо, як то кажуть “разом легше й батька бить”, тобто МОК фігачить. Але в спорті, виявляється, як і в житті. Переважно – кожний за себе.
Що ж до Васі, то може й варто було тоді йому попсути життя, бо після школи його загребли служить кудись в Якутію, де він одружився на представниці мєсного корінного насєлєнія і з плином часу перетворився на замшелого ватніка, для якого всі ми, котрі колись горою стали за нього і вся його родина з молодшим братом вкупі – фашистобандеронацисти.
Але це вже зовсім інша історія. Про Бубку.
(Автор малюнка – Георгій Ключник)