Місяць нічого не писав, бо банально не хотілося (та й не хочеться) коментувати той треш, що відбувається навколо.
Проте скоро буду анонсувати вихід своєї нової книги в широкий продаж, тож треба щось написати перед тим. Бачите, суто практика, жодної лірики і розповідей, як я скучив за своїми дорогими підписниками.
Зі смішного: вчора командувач об’єднаними силами НАТО в Європі Алексус Грінкевич оприлюднив план перемоги над РФ у випадку, якщо та атакує якусь з країн НАТО.
План цей є звичайною лабудою в стилі пентагонівських презентацій 2010-х, де описувалося досягнення перемоги над талібами в Афганістані. З реальністю нинішньої війни на суші і в повітрі, а також з внутрішнім становищем в провідних країнах НАТО, нічого спільного ні цей план, ні уява натівських генералів не мають. Проте як курйоз цілком піде.
Є й хороші новини: Україна зараз має реальний шанс остаточно злізти з американської голки. Та суцільна деградація, яка охопила нинішні США, повністю дискредитує будь-яке партнерство з цією країною. Причому ситуація для нас не зміниться й через два роки. Тобто, коли після виборів тамтешні неокомуністи винесуть Трампа з Білого дому.
Звісно, добре було б одночасно ставати більш самостійними і в стосунках з ЄС. Які теж деградують через своє інфантильне сприйняття внутрішньої та зовнішньої реальності. Проте розумію, що не все й відразу. Це Сем Г’юстон міг дозволити собі заявити, що схиляється перед Богом і на цьому список закінчується. У нас же таких лідерів немає.
В цілому, говорячи безсмертними словами групи The Doors, для України час вагань минув. Війна явно виходить на новий виток, який може плавно перерости у фінішну пряму. На якій треба докласти усіх зусиль, щоб потім всім нам не було соромно за витрачений час і сотні тисяч втрачених життів.