Знову наша улюблена влада прийняла рішення зупиняти громадський транспорт під час повітряної тривоги.
Хочеться вклонитися їй доземно, щоб потім, розгинаючись, ввалити з усієї сили по морді.
Я розумію, що голова ІФОДА не користується громадським транспортом. Її возять персональним автомобілем за наш кошт (за наші податки).
І от вчора мене напівдорозі попросили вийти з автобуса. Не лише мене, звичайно, а всіх пасажирів.
Наскільки я розумію КП “Електроавтотранс” надає послуги з перевезення людей. Я, оплативши послугу, її не отримав. Звичайно ж, гроші мені ніхто не повернув. Але я компенсував тим, що ввечері, повертаючись додому, принципово проїзд не оплатив.
Втім, внаслідок того, що мене (і всіх пасажирів), виперли з автобуса на призначену зустріч я спізнився. Та ще й мав пройти п’ять кілометрів з хворим хребтом і хворими ногами. За годину я ледве волочив ноги.
І тепер, замість того, щоб жити інтєрєсно: читати книжки, бути шпіоном, дресірувать любіму обізяну і ходить в оперу з красівими тьолками, получать удовольствіє, я сиджу на знеболюючих і пишу цей текст.
Виникає питання. В чому прикол?
Троє загиблих біля аеропорту не їхали в автобусі, а були на вулиці.
Коли людей посеред дороги висаджують, то куди їм податися? Питання риторичне, бо жодна провладна курва не дасть на нього відповідь. Тому що далекі вони від народу.
Бабло пиляється, війна триває. А на людей традиційно забили болт, щоб зробити вигляд, що щось робиться, замість того, щоб щось робити.
І доки зеленський недомірок їздить світом (якраз під час обстрілів столиці) й торгує писком, вмудряючись посваритися з усіма, від кого залежить допомога державі, ми опиняємось в ситуації, коли ти розумієш, що ніяку обізяну ти вже дресирувать не зможеш.
Бо обізяна очолює країну.