Ще в радянські часи, на факультеті журналістики, нас примушували вчити праці В. Лєніна. Можна сперечатися про сумнівність інтелектуального спадку вождя російської революції, але деякі тези варті уваги.
Мова за його твердження про революційну ситуацію. Тобто коли верхи не можуть, а низи не хочуть.
Зараз медійно розгортається ситуація, коли ми бачимо тотальну корумпованість і некомпетентність верховної влади, прикриту телемарафоном і провладними медіамайданчиками.
Проте у який би сегмент інтернету ви не зайшли, вас зустріне шквал критики і негативних емоцій щодо дій наших верховод. Вже навіть дурням зрозуміло, що люди категорично не хочуть так жити.
Влада ж у свою чергу нічого міняти не збирається. Та й не може. Бо, як кажуть в народі, рада душа в рай та гріхи не пускають. Порушень закону і казнокрадства настільки багато, що вже нема сенсу щось виправляти. Хіба відмовчуватись і відбріхуватись.
Скільки така ситуація протягнеться спрогнозувати важко. Проте, переконаний, що вона нікуди не дінеться. Тобто при першій же нагоді вибухне, щонайменше, майданом. І перший майдан, із піснями типу Разом нас багато – нас не подолати, видасться теперішній владі, чи то династії, дитячим садочком.
Отож