На жаль, часто чую таку історію: що більшість великих залів, театрів, та що там — іноді церков — не дуже облаштовані не тільки для доступності, але й щоб дати можливість Справжнім Героям, людям, які отримали тяжкі травми на війні, особливо на візках, перебувати на перших місцях у цих прекрасних приміщеннях.
Тож здебільшого вони перебувають подалі або від сцени, або від епіцентру конкретної події.
Тож коли вся зала починає плескати на їхню честь, вони здебільшого бачать, мʼяко кажучи, спини.
Звісно, коли зараз так багато потреб у декораціях міст, переоблаштовувати такі приміщення — це велика розкіш.
Але хоча б у такій ситуації можна знайти вихід і хоч раз відірватися очима від сцени або президіумів засідань, і розвернутися спиною до акторів, мерів та інших важливих персон, щоб Справжні Герої побачили ваші очі, а не ваші, мʼяко кажучи, спини.
Бо зараз виглядає це не дуже.
