Дивлюся я на нинішніх депутатішок Верховної ради і бачу, як все змаліло в цій державі і перетворилося на ніщо, на порожняк, як любив казати Янукович.
Ці непорозуміння в дорогих піджаках зовсім не тягнуть на те, щоб носити звання депутата. В порівнянні з Верховними радами попередніх скликань вони блякнуть, як харкотиння на сонці. Вони ніякі не лише поведінково, але й візуально.
Згадаймо хоча б Івана Плюща, який був головою Верховної ради, й порівняймо його з нинішнім головою. Попри габарити, Стефанчук супроти Плюща виглядає пігмеєм. Не той людський масштаб.
“Депутат Заєць, перестаньте скакати по залу!”. Пам’ятаєте? Втім і депутат Іван Заєць (попри зріст) був на три голови (а то й більше) вищий за нинішніх представників трускавецького розливу.
А Головатий, Костенко (попри ряд претензій до нього за розвал “Руху”), Жулинський, Танюк, Ємець, Драч. Всіх не перерахуєш. Я вже не говорю про Вячеслава Чорновіла. Навіть комуняка Олійник був постаттю, а не мізерним зеленим гівном на черевику суспільства, як нинішні.
Ті депутати хоча б переймалися долею держави і народу, який вони представляли. Навіть серед, так званих, антидемократичних сил. По своєму, але переймалися, бо таки маю підозру, що збиралися жити в цій державі.
А нинішні? А нинішні йдуть собі преспокійно у відпусточку, бо втомилися сучі діти. До 12 жовтня йдуть. Під час війни, під час того, як держава летить у фінансову прірву, бо вони не прийняли відповідні закони, щоб ЄС відновив нам фінансування. А закони, на хвилиночку, треба прийняти до 15 жовтня.
А що депутатішки? Та нічого. Навіть не чухаються. Бо вони не збідніють — збідніємо ми. І гинути будемо ми, а не вони. При найгіршому сценарії — вони всі вже приготували собі запасні аеродроми за кордоном. І не лише депутатики, але й члени уряду, і ОП, вся навколозелена шелупонь.
Бо змаліло все, змізеріло, зійшло на пси, скурвилося, збидліло, зажерлося, не накралося досі, втратило совість, позбулося сорому, знахабніло, втратило страх, який все ж був присутній в тих же регіоналів.
Війна все спише. Головне, скориставшись ситуацією, продовжувати до упору набивати кишені краденим в народу, який стікає кров’ю. І що найгірше – красти в армії.
Втім, на шезлонгу біля теплого закордонного моря, не хочеться їм забивати голову такими дрібницями, як український народ та українська армія.
P.S. І подивіться як гарно співпала відпустка депутатішок з посилення обстрілу Києва. Подивимось, що буде після 12 жовтня.