Чому Україна може втратити гроші, які передбачили для неї її західні партнери.
Наче людина, якій перекрили кисень, Українська держава починає задихатися через брак бюджетних фінансів.
Тож знову, як і на початку великої війни, уряд обмежив усі інші перерахунки коштів із обласних та місцевих бюджетів, окрім призначених на оборону держави та виплату громадянам заробітків, пенсій і соціальних допомог – відповідна постанова діятиме до 31 грудня.
А якщо в якійсь сільраді й перекажуть кошти зі своєї скарбівні куди-інде, крім названих пріоритетностей, то їх у відповідній структурі Держказначейства відразу притримають і використають за чільними призначеннями, а вже аж потім – у третю чергу – пропустять за прописаною первинною адресою…
Отже, знову, як і 4,5 роки тому, у громадах зупиняють будь-яке нове будівництво та капітальні ремонти, реконструкції цивільних об’єктів, впорядкування територій тощо.
Зокрема знов, як і тоді, опиняються без живлення реформовані друковані видання, одним із головних джерел надходжень яких із 2019 року є кошти за надані органам державної влади та місцевого самоврядування інформаційні послуги…
«Серед чільних причин жорсткої нестачі грошей у Держбюджеті –невчасне надходження коштів від західних партнерів, що спричинило недофінансування тих чи інших статей витрат», – пояснив ситуацію прем’єр Сергій Корецький 29 вересня.
Чому ж гроші надходять із запізненням та ще й в обрізаному обсязі?
За словами посадовця, Кабмін і Верховна Рада мали ухвалити низку нормативних актів, яких вимагали міжнародні кредитори, проте вони цього «домашнього завдання» не виконали, через це й немає коштів.
«Їхня умова була проста, – зізнався цей чоловік, – гроші в обмін на реформи», та якщо останніх немає, то катма й перших.
Це як із точністю до навпаки щодо відомого вислову із уже заборонених в Україні (мовою оригіналу) «Дванадцяти стільців» – «дєньгі – вперьод!».
Тобто західні партнери вимагали наперед стільців, себто реформ, а офіційний Київ, очевидно, хотів, як і герой повісті Ільфа й Петрова, чи то, пак, сподівався спершу отримати гроші за них…
Тим паче, що «західняки» кошти для українців таки запасли-передбачили.
«Для вас у нас є ще 37 мільярдів євро, доступних цього календарного року», – написала у Твіттері, звертаючись до офіційного Києва, президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляйєн після того, як Blomberg повідав про напружену розмову між нею і президентом Володимиром Зеленським на полях недавнього саміту ООН.
Але – передамо далі її пряму мову образно – «майструйте стільці», і в міру їх виготовлення забирайте гроші – інакше кажучи, ми платимо лише за здійснені вами реформи для перетворення принципів життєдіяльності України на європейські стандарти, інакше ж ніяк!
Проте в стольному граді України, на владному Олімпі якої возсідають переважно представники чи не єдиного у світі роду-племені, для якого споконвіку головне не честь чи совість, а золото, жадали навпаки, й судячи з усього, гадали, що й цього разу буде по їхньому, але прорахувалися…
Так чи інакше, а «в цих умовах ми ухвалюємо жорсткі антикризові заходи, щоб забезпечити найважливіші потреби», – зазначив глава уряду.
А ті 37 млрд, мовляв, хай почекають, поки парламент не відновить свої пленарні засідання, заплановані аж на другу половину жовтня, і не розблокує розгляд пакету «реформних» нормативів більшу частину яких, до речі, вже й розглянуто в першому читанні.
Найбільша діра в оборонному бюджеті: там бракує щонайменше 27 мільярдів доларів. Зокрема, немає чим виплачувати зарплати військовим упродовж останніх чотирьох місяців року – від вересня.
Втім, ці видатки – не основна частина тієї суми, якої бракує, – більша її частина призначена на закупівлю зброї, у тому числі на укладання контрактів на її придбання на початку 2027-го, як пояснюють можновладці
Між іншим, судячи з цих планів на найвищому державному рівні, які належать до виконання, на закінчення війни чи принаймні припинення вогню на полі бою чи в небі над Україною найближчим часом годі й сподіватися…
Україна значною мірою – відсотків на 60-80 – живе на кошти європейських платників податків. І це зрозуміло, оскільки її власна фінансова спроможність значно зменшується через регулярні ворожі удари по виробництву та логістиці – економіка руйнується, податків надходить менше.
Скажімо, за оцінками видання Financial Times, сталеливарна галузь, яка колись забезпечувала істотне наповнення держбюджету, втратила вже близько 90 відсотків своїх виробничих потужностей.
І якщо й далі триватимуть прицільні повітряні атаки на її доменні печі та інші об’єкти, то не за горами й цілковита стагнація галузі.
У занепаді й агросектор через блокування морських портів, тому експорт вітчизняної сільгосппродукції скоротився до історичного мінімуму.
Але це – об’єктивні чинники, зумовлені бойовими діями й повітряним терором агресора.
Тоді як невиконання «домашнього завдання» – це вже суто людський чинник – управлінська неспроможність нинішнього владного режиму в Україні керувати державою.
Тим паче, що у відповідь на прохання України про додаткові $27 млрд на оборону єврокомісари Валдіс Домбровскіс і Марта Кос ще 15 вересня надіслали депутатам ВР лист із переліком законів, які потрібно ухвалити, щоб отримати вже погоджене фінансування ЄС на вказану вище суму.
Але, попри те, 19 вересня парламент припинив пленарні засідання, й відтоді, за офіційною інформацією, депутати ВР працюють в округах та профільних комітетах.
Однак це в нинішніх екстрених умовах видається ірраціональним – як таке може бути, якщо потрібно негайно ухвалювати відповідні законодавчі акти, щоби розблокувати надходження зовнішньої фінансової допомоги!..
Та маємо те, що є. За словами президента, уряд свою частину зобов’язань із заповнення наявних фінансових прогалин має виконати до 15 жовтня – вимести все можливе з місцевих бюджетів.
А вже відтак, мовляв, свою естафету підхоплять парламентарі.
Тим часом, поки чекатимемо повернення нардепів до сесійної зали ВР, життя в державі має завмерти…