Тиждень тому я на своїй сторінці у Facebook попостив наступне: “Війна змінить всіх. Але в кращий бік – меншість”.
Насправді фраза належить не мені, а Семюелю Спейду, головному герою міні-серіалу “Мосьє Спейд”. І говорив він її в минулому часі, бо події серіалу відбуваються після Другої світової війни.
От чомусь мені здавалося, що вислів доволі влучний і ні для кого не образливий. Але я помилявся.
В коментарі налізло кілька неадекватів, котрі звинувачували мене в Бог зна чому. Ну, типу “ти хочеш сказати, що мій син, чоловік, брат, сват, кум, тощо, від війни став гіршим?”. Навіть на моє примирливе “а може вони меншість” летів шквал агресії, яка згодом переростала у відверте хамство.
Довелося все те сміття видалити й закрити коментарі.
До того ж я знаю, що ці коментатори голосували за Зеленського. Коли я їм на це вказав, вони написали, що це ницість, про це їм нагадувати.
В їхньому маленькому мозку не суміщається їхній вибір з наслідками їхнього вибору. Для них Зеленсьий й надалі герой, який не розміновував Чонгар, не будував дороги для армії агресора і не кликав на травневі шашлики.
Для них вороги ми. Ті, хто не боїться говорити правду.
Їхній маленький мозок навіть не усвідомлює тієї простої істини, що війна змінила їх в гірший бік – в бік агресії і хамства.
До слова, я теж, внаслідок війни не став кращим. Але я, принаймні, готовий це визнати.
Війна сама по собі штука погана. А від поганого не може бути нічого хорошого.