З сумом можемо констатувати, що протягом 2024 року жодна з серйозних проблем ЗСУ не вирішена:
1.Мобілізація вже 2-й рік продовжує бути примусовою. І це зовсім не дивує, враховуючи, що стан справ на фронті та в ЗСУ не є секретом, а всі спроби держави підняти престиж служби в армії наразі закінчилися невдало.
2.Загальний рівень підготовки поповнення залишається низьким. Щоб примусово мобілізований бідолаха перетворився на мотивованого воїна потрібно докласти чималих зусиль. Перш за все на базовому вишколі. Неякісний вишкіл – одна з головних причин втрат особового складу, як на фронті, так і в тилу. Бо вже нікого не дивують повідомлення, як з якогось навчальних центрів одночасно пішли в СЗЧ 10, 20, 30 чи навіть більше примусово мобілізованих рекрутів.
3.Низька якість та організація управління військами. Досі панує хибна практика використання на фронті зведених угрупувань з суміші з окремих БТГР та РТГР різних частин. Ці підрозділи не тільки важко забезпечувати – ними важко керувати. Як наслідок, погана комунікація між сусідніми підрозділами та втрата управління. Далі йде провал в обороні і пошук винного, замість того, щоб зробити реальний АПД та вжити заходів з усунення недоліків. На жаль, ця хибна тенденція постійно поглиблюється, враховуючи свіжу інформацію, як сформовану у Франції 155-ту бригаду «Анна Київська» розпотрошили на окремі бойові групи та розкидали по різним секторам фронту.
4.Некомпетентність командування на деяких ділянках фронту. Попри наявності в ЗСУ великої кількості дійсно компетентних бойових генералів та полковників, маємо і зворотні приклади. Найкращим прикладом цього є кризові ситуації на різних ділянках фронту. Як от зараз, коли всі обговорюють чи то оточення, чи то напівоточення українських сил під Курахово. І проблема тут не лише в командуванні на місцях, але і у вищому. Яке, згідно офіційних повідомлень, постійно моніторить ситуацію на Курахівському напрямку, проте не може реально оцінити становище, вчасно розпізнати загрозу та наказати вивести війська з загрозливих секторів. Наслідок – зайві втрати людей та матеріальних ресурсів.
Ці проблеми не є якимось секретом, недарма новий командувач сухопутних сил Михайло Драпатий анонсував масштабну трансформацію Сухопутних військ ЗСУ. Проте зламати цю систему (а її треба саме ламати, бо реформувати її навряд чи можливо) важко, а особливо під час війни. Кінець якої, попри явні сподівання на заокеанське диво та вже розпочату певними силами підготовку до виборів в Україні в 2025 році, наразі не проглядається.