Найбільш мотивовані українські солдати зараз – це ті, хто воює вже тривалий час. Це при тому, що причин для демотивації у них ще більше, ніж у примусово мобілізованих. Вони втомлені, і морально, і фізично.
Багато хто мають поранення і контузії. Більшість із них розуміє, що ніякої демобілізації після завершення трьох років служби не буде (дехто ще плекає такі надії, тим гірше буде розчарування по факту). У більшості довоєнне цивільне життя закінчилося безповоротно, і вони не мають уяви, як будуть його відбудовувати по поверненню з війни. Стрічка новин деморалізує сама по собі, а армійське грошове забезпечення, з усіма доплатами, часто не дозволяє повністю закрити нагальні щомісячні потреби. І мало хто плекає ілюзії, що українське суспільство, яке толерує ухилянтів та дезертирів, після війни буде дивитися на ветеранів із вдячністю.
Попри все це, вони воюють. Якщо відкинути пафос, який так люблять журналісти, то мотивація цих людей ґрунтується на особистому характері, совісті, почутті обов’язку та відповідальності. До цього ще додаються традиції та честь підрозділу, як от у нас в «Азові» та в деяких інших бригадах.
Все це в комплексі і формує той внутрішній стрижень, який не дає опускати руки. Люди, які зосереджені на тому, щоб максимально ефективно робити «смерть ворогам». Зазвичай не звертаючи увагу на той треш, що коїться навколо – чи то втеча з позицій суміжників, чи то чергова порція суспільно-політичних новин з «великої України». Вони живуть в своїй реальності, в якій все чітко і просто – життєві цінності, вороги та друзі, і мета – убивати солдатів противника, щоб наблизити перемогу.
Мабуть, саме з таких формуються ідеальні військові механізми сучасності, що здатні місяцями 247 перебувати в складних умовах, і при цьому щоразу показувати видатний результат. І це саме їх головна заслуга, що фронти ще тримаються в нинішніх умовах, коли по всім прикидкам вже мали б впасти.
Погана новина – це дуже обмежений ресурс. Поки цих людей ще вистачає. Що буде, коли їхня кількість внаслідок втрат скоротиться до мінімуму неважко уявити.