У Станіславі (нині Івано-Франківськ) пошта була створена 1830 р. З історії пошти – з ростом населення і розвитком технологій зв’язку одного поштового відділення для обслуговування городян було замало. Додатково були відкриті ще два.
Власник друкарні і співвласник газети «Кур’єр Станіславський» С.Хованець на замовлення влади спорудив чотириповерховий будинок за проектом Я. Кудельського. Насправді оглядаючи той проект стає трохи дивно, як у ці нові часи можна ще було залишатись на “сходах класицистичних”. Існуючий будинок на щастя виконаний дещо делікатніше, ніж це виглядало на проекті. Уперше споруда була спеціальною, але ще приватною. Її нинішня адреса – вул. Cічових Стрільців, 15 . Це була п’ята за ліком пошта.
Шоста за числом у місті державна пошта, будівництво якої розпочали за спеціальним конкурсним проектом у період міжвоєнної Польщі в 1937 р. – це нинішній поштамт.
Пошта зведена в короткий термін за результатами конкурсу 1935 року. за переможним проектом відомих на той час в цілій Польщі варшавських архітекторів Б. Ляйхерта і В. Шанайци.
Проект, як і більшість тогочасних проектів для державних установ, сакральних споруд і приватних вілл був надзвичайно сміливим і в руслі розгортання архітектурних принципів проголошених ще Дуйсбургом , Корбюз’є , а відтак, і Гропіусом – функціоналізмі.
Дуже сучасний технологічно (досить сказати, що дотепер загалом він задовільняв функційні вимоги. Звісно з часом було добудовано цілий новий комплекс у 1968 році.
Динамічний і інспірований політикою процес будівництва додавав об’єктів і в провінціях. Навіть в Станіславі за той час блискавично з’явились знакові об’єкти , такі наприклад як реконструйований театр, костел на Вовчинецькій, вілла Маргошеса на вул.Шевченка, цілий ряд житлових будинків на місці зруйнованих війною…
До слова – Ляйхерт з Шанайцею проектували і будинки на вул. Чорновола, 117 (що навпроти парку), теж в дусі тогочасного тренду на функціоналізм і практичний модернізм.
Отож споруда Поштамту є для нашого міста просто сувеніром, подарунком долі з короткочасної але бурхливої історії архітектури 30-х років. Про цих архітекторів написано багато і в контексті революційних змін в польській архітектурі, вони перебувають у хрестоматійних розділах цієї історії. Багато досліджень і щодо їх окремих модерністичних об’єктів. Достатньо побачити його приватну віллу в Варшаві – правдивою перлиною євтопейського модернізму і функціоналізму. Ляйхерт працював і в повоєнні часи, оскільки багато цитат і прийомів з модернізму припадали формально до естетики тоталітарної і при масштабуванні цих прийомів авторитарна влада часто (це відомо з багатьох повторів західної архітектури навіть в совку) сприймала розмах і емоцію авангардистів…але по-своєму