В Україні війна, інфляції, ріст цін та податків, але Національний банк України хвилюють зовсім не інфляційні процеси, а спрямування на відновлення історичної справедливості, дерусифікації та підкреслення національних традицій у грошовому обігу України.
Саме так пояснює НБУ свою ініціативу від 2 вересня 2024 року – зміну назви розмінної монети «копійка» на «шаг». Оце дійсно ініціатива “на часі”, бо ж більше нема чим зайнятися в ситуації, коли роль розмінної монети в Україні виконують гривневі монети номіналом від однієї до десяти гривень. А з, так званих, копійок в обігу залишилася лише монета в п’ятдесят копійок. Здається ще якась там “гуляє”, але от не можу, до свого сорому, згадати яка, бо це ж напевно дуже важливо. Принаймні так вважають в НБУ.
Для реалізації ініціативи НБУ пропонує внести відповідні зміни до законодавства, зокрема до Закону України «Про Національний банк України» та інших нормативних актів.
Бо ж нема депутатам Верховної ради на третьому році війни з росією чим зайнятися, як вносити ці зміни в законодавство.
Керівництво НБУ сповнене впевненості, що зміни до згаданого Закону будуть прийняті й на хвилі власного оптимізму обіцяє ощасливити громадян України в 2025 році викарбувати 20 мільйонів монет номіналом 50 шагів.
Тобто заплановано воно все ж в копійках, але голова НБУ все ж хоче, щоб то вже називалося шагами.
Пам’ятаю, коли вводилась в обіг гривня, то багато розмов було про те, що варто відмовитись від назви “копійка” й назвати розмінну монету інакше. Пропонувалися різні варіанти. І стотинка, і гріш, і, в тім числі, шаг. Але чомусь вирішили залишити копійку, хоча саме тоді така відмовитись від назви “копійка” було б цілком доречно.
А тепер для чого?
Ще трохи війни, корупції, “успішної” діяльності уряду, Верховної ради, Офісу президента і того ж НБУ й з обігу зникне не те що монета номіналом в 50 копійок, але й гривневі монети (та й купюри) від однієї до десяти. Хто пам’ятає купоно-карбованці, той мене зрозуміє. Та й не факт що при такій владі залишиться Україна.
Такі кроки (по зміні назви розмінної монети) були б цілком доречні в повоєнний час в рамках грошової реформи по деномінації гривні. Якби в деномінації виникла потреба. Але не зараз.
Є ж країни які живуть зовсім без розмінних монет. Наприклад Японія, де в обігу перебувають монети номіналом 1, 5, 10, 50, 100 та 500 єн і банкноти 1000, 2000, 5000 та 10000 єн. І нічого. Економіку Японії навіть смішно порівнювати з українською. Навіть тою, що була до війни.
То в чому ж справа? А справа знову ж таки в грошах. Щоб змінити назву розмінної монети потрібно вносити не лише зміни в законодавство, але й виділяти на цю “реформу” певні кошти. Від яких цілком реально відщипнути й собі шматочок. Бо корупцію в Україні ще ніхто не здолав.
P.S. Що до відновлення історичної справедливості, дерусифікації та підкреслення національних традицій. В російській імперії 1 шаг дорівнював 2 копійкам, через що пізніша російська мідна монета номіналом 2 копійки отримала в народі назву «шаг». Після 1839 року, через позначення номіналу на мідних російських монетах «2 копійки сріблом», найменування «шаг» було перенесене на номінал у «1/2 копійки сріблом» (інша назва «дєньга») і вживалося до 1917 року (з Вікіпедії)