Дедалі частіше під офіційними повідомленнями Києва про успішні удари по нафтопереробних заводах, запасах пального чи арсеналах углибині РФ з’являються коментарі з цілком резонними запитаннями.
«Чому ж у такому разі Сили оборони України не обстрілюють ті локації, звідки по нашій території запускають балістичні ракети, збивати які ось уже пів року немає чим», – дивуються такі читачі.Конспірологічні пояснення, ніби між Кремлем і Банковою існують якісь кулуарні домовленості щодо того, куди можна чи треба стріляти, а куди – ні, не витримують критики.
Точніше, їм бракує доказової бази, тоді як істинна причина такого «порядку» речей значно прозаїчніша.
Справді, Україні бракує боєприпасів для американських систем ППО Patriot, які захищають її небо, особливо над столицею, і є наразі найбільш ефективною зброєю проти російської балістики.
Перебуваючи наприкінці липня у Вашингтоні, Президент В. Зеленський попросив свого американського колегу Д. Трампа надати 300 ракет для українських «петріотів»
Але, за інформацією The Atlantic із посиланням на джерела в Білому домі, той категорично відмовив йому в цьому, посилаючись на виснаження американських арсеналів через війну з Іраном.
До речі, як запевнила The New York Times (NYT), Трамп скасував і свою попередню обіцянку надати Україні ліцензію на власне виробництво ракет до Patriot.
Ще 8 липня під час зустрічі з Зеленським на полях саміту НАТО в Анкарі містер Дональд несподівано погодився на передачу Україні тих технологій.
А вже 31 липня, відповідаючи на запитання NYT про цю нібито домовленість, відповів: «Ми не погодилися на це. Передавати комусь технології такого рівня – це дуже серйозне рішення. Не думаю, що то колись станеться».
Очевидно, за час, який минув від 8 липня, американські військові переконали свого Верховного командувача, що надання Україні дозволу виробляти ракети Patriot означає й ознайомлення наших фахівців із відповідними кресленнями-інструкціями, а також передавання їм певного обладнання, як і розкриття деяких оборонних секретів.
Тому Трамп і «замислився».
Втім, як стверджують «злі язики», він змінив свою думку, коли побачив у складі української делегації на похоронах Л. Грема й голову фракції «Слуги народу» у Верховній Раді Давіда Арахамію.
Певно згадав, що традиційне оточення В. Зеленського – це вкрай ненадійне середовище, яке може шпигувати на користь Москви, в тому числі й передавати туди військові секрети партнерів Києва.
Недарма ж насамкінець додав: «У нас найпотужніша зброя у світі. Тому нам треба бути дуже обережним, розкриваючи її таємниці»…
Однак, отримавши відмову в постачанні ракет до наших «петріотів», В. Зеленський підійшов до незговірливого «Вашингтона» з іншого боку.
Мовляв, дозвольте тоді використовувати для коригування ударів по пускових установках російської балістики іншу американську технологію – мережі супутникового зв’язку Starlink.
Як відомо, ці системи контролює аерокосмічна компанія SpaceX відомого техноноватора й бізнесмена США Ілона Маска.
Українські військові наразі використовують Starlink лише на власній території, в тому числі й у Криму та інших регіонах, окупованих Росією.
На використання ж Starlink усередині РФ дозволу немає.
По великих цілях на московитських теренах можна бити доволі точно й без використання Starlink – завдяки й менш надійним методам наведення, в тому числі через бортові комп’ютери з навігаційними інструментами на базі штучного інтелекту самих бойових БпЛА
Але вражати набагато менші та мобільні цілі, особливо батареї балістики, багато з яких встановлені на вантажівках, розкиданих по всій Росії, наразі можна лише через Starlink, який пропонує найточніші доступні засоби для керування далекобійними українськими дронами.
Ексміністр оборони Михайло Федоров незадовго до своєї відставки анонсував переговори з того приводу з І. Маском – просив дозволу на використання Starlink і для ударів углиб РФ – і що той нібито запевнив: «Таке можливе, якщо Трамп звелить те здійснити».
Однак надалі їхні перемовини перервались, оскільки Зеленський звільнив Федорова.
Маск же відмовився спілкуватися на ту тему з Володимиром Олександровичем, зокрема не захотів навіть зустрітися з ним на прохання української сторони під час недавнього перебування делегації з Києва у Вашингтоні.
Тому Зеленський звернувся напрямки до Трампа.
І той, звичайно, запевнив свого колегу з Києва, що розгляне ці запити, зокрема поспілкується з того приводу з Маском, але ентузіазму щодо цього не проявив.
Отак одне невчасне кадрове рішення нашого (не)гаранта позбавило Україну ще одного інструмента захисту її неба