Яку нову парадигму повітряної війни прогавив Київ.
Останній тиждень серпня минає «під егідою» відзначення в Україні Дня незалежності, який цього року видався наполовину ювілейним – 35-тим.
Перчинкою святкового 24-го числа став військовий парад, локації якого були не лише в самому місті, а й поза та понад ним, – він вилився в унікальний у масштабах чи не всього світу показ новітньої техніки й озброєння.
Зокрема на Хрещатику замість традиційної святкової «ходи» відбулася нетрадиційна – проспектом самостійно «крокували» колісні й гусеничні наземні роботизовані комплекси, що їх дистанційно використовують на фронті як для стрільби по ворогу, так і для розмінування територій та евакуації поранених.
По Дніпру пропливли морські безекіпажні катери, зокрема Magura та Sea Baby, які застосовують Сили оборони в морських операціях, а над столицею пролетіли ударні безпілотники різних типів, у тому числі і дрони-перехоплювачі.
Відверто кажучи, видовище було вкрай незвичним, надто ж порівняно з недавнім парадом у Варшаві з нагоди Дня Війська Польського, густо «нашпигованим» танками.
По-перше, воно викликало гордість за нашу державу. Адже в умовах, коли «богами війни» є вже не артилеристи, як під час Другої світової, а бойові дрони, вся могуть так званих броньованих кулаків країн НАТО нічого не варта порівняно з можливостями Сил безпілотних систем
А з другого боку, справляло якесь містично-моторошне враження –ввижалися в тих роботизованих системах «ідеальні» солдати гуманоїдного типу з кінофільмів про «повстання машин», безжальні й бездушні: цілком імовірно, що вже наступного року цього дня Хрещатиком крокуватимуть – кожен на «своїх двох» – саме вони.
Словом, глядачі дійства вкотре впевнилися, що велика війна в Україні – це, крім усього іншого, й полігон для тестування та випробування найбільш сучасних здобутків передової військово-технічної думки людства, і що ті досягнення перевертають догори дригом усталені воєнні доктрини.
Принаймні представники низки європейських держав, котрі того дня побували в Києві в межах чергового зібрання «коаліції охочих», поїхали відтак додому ошелешені й приголомшені тим видивом – так резюмував Президент В. Зеленський.
До речі, другого дня він представив на публіці у своєму відеозверненні новий план досягнення миру в нинішній масштабній російсько-українській бійні, вироблений, за його словами, спільно з гостями столиці. Правда, так і не відзвітував при тому, який же результат доброго десятка попередніх таких ініціатив – чи то суто особистих, чи коаліційних.
Втім, самих українців, як і тих людей доброї волі у світі, котрі співчувають і допомагають нам у боротьбі проти агресора, більше зацікавили підсумки інших візитацій представників Заходу на східні терени.
Причому – й не до Києва, а до Москви. Наприклад, того самого 24-го туди навідався секретар Ватикану з питань відносин із державами архієпископ Пол Річард Ґаллагер – імовірно, привіз, як зазначила The Times, нові мирні пропозиції.
А 25-го прилетів і сам директор ЦРУ США Джон Реткліфф, що викликало фурор на геополітичному подіумі.
Власне, мета і результати саме його відвідин столиці РФ цікавили міжнародну спільноту найдужче, і це десь відсунуло «на маргінеси» весь інтерес до підсумків візиту до Москви посланця Папи Римського.
Тим паче, що приїзд до Путіна головного американського розвідника попервах ніхто ніяк не коментував – ні у Вашингтоні, ні в Москві.
Два дні провідні міжнародні журналісти й політологи думали-гадали, що б могли означати ці відвідини. А проводячи паралель із попереднім гостюванням у Кремлі такого самого непростого візитера – Вільяма Бернса в листопаді 2021 року, котрий застерігав Путіна від нападу на Україну, зійшлися на тому, що й цього разу Кремлеві привозили якесь попередження.
А 27-го так і повідомили провідні медіа світу: крім усього іншого, Реткліфф в ультимативній формі застеріг Москву від здійснення збройних провокацій щодо країн Балтії. Як, між іншим, свого часу писав А-К (anons-kontrakt.ua/blogs/__trashed-3/), до нападу на Латвію, Естонію чи Литву в РФ готуються вже добрих пів року.
Та вже відразу після відльоту директора ЦРУ з Москви у Білорусі й Польщі почали здійснювати вельми промовисті заходи.
Зокрема Мінськ взявся приводити у бойову готовність свої збройні сили, поповнювати особовий склад військових частин та передислоковувати окремі з них ближче до західного кордону.
А Варшава посунула свої танки, певно, й ті, що брали участь у параді на День Війська Польського, до кордону з Калінінградською областю РФ. 27-го туди прибули перші 28 бойових машин. Усього ж їхня кількість нібито має зрости до 64.
Останніми днями й авіація НАТО посилила своє патрулювання над територією Східної Європи та Балтійським морем. Тим паче, що напередодні знову російський «шахед» упав у Румунії.
Прикметно, що це все коїться й нагнітається саме перед другим місячним затемненням в серпні, що припало на 28 число (перше сталося 12 серпня), коли, як запевняють езотерики, «темні сили» отримують певний карт-бланш на пекельні дійства на землі.
Свідченням того може слугувати чергове бомбардування Києва з 26 на 27 серпня і протягом самого четверга, а відтак і впродовж усього 28-го…
За цей період ворог атакував Україну понад трьома сотнями дронів, переважна більшість з яких була реактивними, та десятком балістичних ракет.
Якщо балістику ППО над столицею вже збиває, оскільки напередодні розжилися на кількадесят ракет до «петріотів», то проти реактивних «шахедів» ради немає.
Головною ціллю росіяни обрали склади та логістичні центри великих торговельних мереж та виробників харчової продукції – про руйнування або пошкодження своїх об’єктів заявило вже понад 10 топових компаній.
За урядовою інформацією, знищено 90 відсотків наявних у столиці продуктових складів.
І то все робота ворожих реактивних БпЛА. Схоже, на владному Олімпі в Україні прогавили нову парадигми повітряної війни – що на зміну звичайним дронам прийдуть реактивні.
Перші такі взірці з’явилися в московитів наприкінці 2024-го. Порівняно зі звичайними безпілотниками – це як сучасні скоростріли проти кремнієвих рушниць. І їх у ворога вже вдосталь, аби тероризувати велике місто дві доби.
Причому цю зброю й далі модернізують – зокрема вона поступово стає далекобійною. Наприклад, 28 серпня один із реактивних «шахедів» прилетів із Криму на Волинь – подолав майже 1000 км.
Що ми протиставимо хоча б одному такому ударному дрону? Про цілий рій цих смертоносних «шулік» і казати годі…
Невже і справді, як недавно писав Анонс-Контракт , невдовзі і в Західній Україні палатиме, як у Києві?
Виглядає на те, що холодна пора 2026-2027 рр., яка вже поступово надходить, стане для нас наразі найгарячішим періодом великої війни на наших землях.