Ми живемо в суспільствах, які спілкуються більше, ніж будь-коли, але, здається, розуміють одне одного дедалі менше.
Існує безліч даних і каналів комунікації, а участь у суспільному дискурсі ще ніколи не була такою інтенсивною.
Ми використовуємо однакові слова для позначення різних понять: «нація», «свобода», «демократія», «безпека», «цензура», «насильство», «істина».
Кожен із цих термінів слугує не стільки для опису світу, скільки як пароль, що засвідчує відданість певній групі.
Слова більше не слугують засобом спілкування — вони окреслюють межі ідентичностей.
Мова перестає бути спільним домом і натомість перетворюється на простір, яким керують так, ніби це окупована територія.