“В Івано-Франківську тотально відсутня архітектурна філософія. Це місто — без архітектури! (Ганна Водницька; Степан Пенкалюк)” – абсолютна правда.
А насамперед тому, що відсутня стратегічна перспектива всього майбутнього. Відсутня притомна Стратегія Міста на років 40-50.
Колись перший стратегічний план сформований ще у 1999 році намітив головні риси і місії Міста. Потрохи все почало збуватись у цьому напрямку. Навіть була група архітекторів, що створила ескіз і проект перспективного Генплану, де власне, як корективи, були враховані всі зауваги щодо транспорту і зонування. Але його успішно викинули і вже впродовж останніх 15-20 років, як прийшло нове покоління “містознавців”, політиків і амбітних будівничих.
Малювались “оперативні” генплани і ДПТ, під примхи вузького кола політиків і замовників, без базових розумінь сенсів і стратегій на динамічну економічну і демографічну перспективу. Як кажуть – “Аби день-до-вечора”.
Тепер це раптом виявилось мало не безповоротньою катастрофою. Так буває і буде завше, коли люди живуть одним днем.
Ще додам, що історизмом міста користуються в неправильному розумінні туристичності і правда полягає в тому, що ще з часу проголошення Незалежності в Місті борються (всі кабінети) з Охороною Спадщини (ОКС). Те що справді могло стати головним ресурсом для економічної привабливості Міста.
Можливо гасло про “Ворота в Карпати” варто змінити, щоби нарешті опанувати власну значимість і самоідентифікуватись, ніж бути заїжджим двором по дорозі в “кращі місця”?
Всі спроби наголосити на важливості для Міста справжнього розуміння і збереження історичної тканини оголошуються зайвими примхами і гальмом для галопуючого бізнесу в будівельній сфері. Як це зупинити? Тепер вже ближче до створення зовсім іншого міста ніж утримання історичного фонду.
Це місто — без архітектури