Вірю, що до літа наступного року воєнні дії з московитами зупиняться. Що ж буде далі.
Напевно, у кожної мислячої людини з цього приводу в голові і на серці безліч непростих думок. Візьму одну з них. Про ухилянтів. Прийдуть хлопці з фронту, і в них буде велика спокуса їм і їм подібним “подякувати”.
Це чудово розуміють і т.звані ухилянти, виїжджанти і т.п.
Друзі, скажіть мені , чи приїдуть вони з різних польщів під гарячу руку колишніх вояків. Ще й повиїжджає подалі від біди купа внутрішніх ухилянтів. А з ними за кордон поїдуть чи залишаться їхні сім’ї.
Не знаю, яка кількість народу буде працювати на ВВП Польщі чи Чехії чи Німеччини. Скільки дітей не знатимуть вже Батьківщини своїх батьків..?
Однозначно багато.
Результатом справедливого гніву стануть ще порожніші міста і села. Звичайно, ж на радість ворогу. Ослаблена і знелюднена держава в черговій війні вже не витримає натиску північних нелюдів…
Я вже не кажу про те, що не буде достатньо податків, які мали б піти на пільги учасникам бойових дій, пенсії воєнним інвалідам і т.д.
Те, що я кажу зрозуміле всім, думаю, із першого разу. І, на мою думку, мало би стати одним з пунктів державної політики щодо цієї проблеми. Є навіть у нас міністерство національної єдності на чолі з Чернишовим, який, не секрет, як і вся владна команда, думає про що завгодно. Але не про єдність.
Отак і живемо. Одне сподівання на мудрий народ. Тільки чомусь мені якось незатишно від тої мудрості.
Отож